Контрабанда, легалізація коштів та «кришування» шахраїв з кол-центрів – саме така неприглядна діяльність може ховатись за ширмою нібито громадської діяльності, яку здійснює Олег Ярошевич. Псевдоактивіст, який здобув відомість ексцентричними акціями протесту, попри численні скандали, уникає прямого кримінального переслідування. Адже примудряється прикривати роботу «шісткою» на відомого «авторитета» власними міфічними зв’язками з ГУР.
Олег Ярошевич відомий в Україні як токсичний персонаж, що неодноразово привертав увагу громадськості масовими акціями протесту, зокрема на підтримку власників автомобілів з іноземною реєстрацією («євроблях»). Однак, за яскравими перфомансами й удаваною боротьбою за права громадян, може ховатись сумнівна діяльність, пов’язана з контрабандою і відмиванням коштів. Про це пише видання «Версії».
Згідно з інформацією, яку журналісти отримали з джерел у правоохоронних органах, Ярошевич грає ключову роль у схемах, пов’язаних з організованою злочинністю. Його запідозрили у співпраці з відомим авторитетом Юрієм Григоренком, більш відомим під прізвиськом «Класик». За цими даними, Ярошевич, відомий серед кримінальників як «Шістка», є вірним партнером і помічником Григоренка у багатьох незаконних операціях.
Незважаючи на сумнівні зв’язки та численні скандали, Ярошевич не тільки уникає кримінального переслідування, але й продовжує свою діяльність, прикриваючись начебто тісними контактами з Головним управлінням розвідки Міноборони України. Ці уявні зв’язки використовуються ним як своєрідний «дах», що нібито забезпечує йому імунітет від відповідальності. Однак виникає логічне питання: чи у ГУР МО взагалі знають про його діяльність, і чи могли б там підтримвати особу з таким сумнівним бекграундом?
Цікаво, в якості кого Олег Ярошевич міг би теоретично бути вхожим до кабінетів української спецслужби: хіба що «троянського коня»?
Зауважимо, що псевдоактивісту, вочевидь, вдалося ввести в оману сотні тисяч людей, які є членами організації «Авто Євро Сила». Через неефективне управління з боку Ярошевича діяльність ГО також у свій час опинилася в центрі уваги правоохоронців.
Так, за інформацією з відкритих джерел, до ГО «Авто Євро Сила» входило понад 230 тисяч членів, які сплачували внески у розмірі 700 гривень. Загальна сума цих внесків сягала понад 160 млн грн. Попри такі значні надходження, витрати організації залишалися мінімальними. Наприклад, масштабні акції протесту під Верховною Радою обійшлися організаторам у лише 65 тисяч гривень. Тому логічно постає питання: де осіла решта грошей, які люди платили в казну організації з власних кишень?
Крім того, у сфері інтересів Ярошевича та його кримінальних партнерів, за даними медіа, перебуває й контрабандна діяльність, наркотрафік та контроль маршрутних перевезень по Україні. Більше того, ГО «Авто Євро Сила», як підозрюють правоохоронці, може бути використана для відмивання грошей, отриманих через незаконну діяльність.
Після початку повномасштабного вторгнення рф Ярошевич і його спільники відкрили для себе нові шляхи заробітку – перепродаж гуманітарної допомоги на чорному ринку. Це не просто аморальний, але й незаконний спосіб наживи, який, однак, до цього часу не призвів до серйозних наслідків для Ярошевича.
Серед інших правопорушень, які закидають псевдоактивісту, – використання підроблених посвідчень співробітників ГУР і СБУ для прикриття своєї діяльності. Саме за допомогою цих фальшивих документів вони здійснювали охорону шахрайських кол-центрів та «кошмарили» підприємців по всій Україні.
Попри численні підозри, Ярошевичу вдається уникати відповідальності. Одна з основних причин цього – його здатність створити враження, що він має потужні зв’язки у вищих ешелонах влади, зокрема з силовими структурами. Він навіть намагався потрапити до Верховної Ради України у 2019 році, але безуспішно.
З огляду на все це, постає питання: скільки ще часу Олег Ярошевич зможе продовжувати свою діяльність, ховаючись за фальшивим іміджом громадського діяча та прикриваючись нібито зв’язками з ГУР (які, звісно, нічим не підтверджуються)? Чи наважаться правоохоронні органи взятись за нього всерйоз, попри «імунітет»? Відповіді на ці питання потребують як пильної уваги громадськості й медіа, так і належної реакції з боку компетентних силових структур.
