З шести суддів, які брали участь в узаконенні виплати Україною фіктивного боргу перед Міноборони Росії на 3,2 млрд грн., майже всі продовжують працювати в судовій системі. Очолює когорту суддя Господарського суду Києва Анатолій Івченко, який і досі працює на цій посаді – 12 років тому, у вересні 2012 року, він першим виніс рішення, за яким Україна зобовʼязалась виплатити російському Міноборони кошти за неіснуючими зобовʼязаннями компанії Юлії Тимошенко “ЄЕСУ”, йдеться в статті видання Коротко.Про.
Видання нагадує, що ще в середині 1990-х років російська компанія “Газпром” заключила з корпорацією ЄЕСУ (її очолювала Тимошенко) угоду про постачання російського газу для українського бізнесу. Навзамін ЄЕСУ зобовʼязувалась відвантажувати різноманітні товари для російської армії. Ці поставки нібито були “закріплені” якимись гарантіями з боку уряді. Тож фактично за зобовʼязаннями приватної компанії Лазаренка-Тимошенко в разі чого мали б відповідати платники податків. Своїх зобовʼязань ЄЕСУ не виконала. Сума боргу сягнула понад 3 млрд грн.
Суддя Анатолій Івченко виніс рішення, що Україна має сплатити цей борг через наявність нібито урядових гарантій. Далі були апеляція і касація, де рішення встояло. Після 2014 року, коли прокуратура почала розслідувати обставини справи, Івченку мали висунути підозру у зловживанні владою і винесенні завідомо неправосудного рішення. Зараз Івченко може очолити нову хвилю люстрації суддів, що працювали і працюють на Росію.
В судових постановах Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду згадуються пʼять прізвищ суддів, які виступили на підтримку рішення Івченка на користь Кремля. В апеляційній інстанції справу слухали судді Віктор Шапран та Сергій Буравльов. Обидва судді і досі відправляють правосуддя у Північному апеляційному господарському суді. Віктор Шапран встиг побувати членом Вищої ради правосуддя і займатися відбором суддів та розглядом скарг щодо них, зокрема, саботував скарги щодо найбільш одіозних суддів, таких як Євген Аблов. Сергій Буравльов теж регулярно потрапляє у скандали з незаконним збагаченням та підіграванні сторонам в рейдерських захопленнях. На відміну від Івченка, ніхто навіть не задумувався над тим, щоб оголосити цим суддям про підозри, додає видання.
На рівні Вищого господарського суду, який повністю контролювався на той час Татьковим і Ємельяновим, справу слухали судді Галина Прокопанич, Інна Алєєва і Олексій Євсіков. З них трьох посаду залишила лише Прокопанич – в 2016 році вона подала у відставку. Вона є одним із ключових функціонерів у Національній школі суддів України. “Згідно з даними сайту школи, Прокопанич зараз працює в “Тестологічному центрі”. Це установа, яка розробляє завдання для кваліфікаційних іспитів суддів. Ймовірно, серед них буде і кейс про фейкові “гарантії” для російського уряду, за якими власну країну можна пограбувати на 400 млн доларів, не змигнувши оком”, – йдеться в матеріалі.
Судді Інна Алєєва і Олексій Євсіков в структурі Верховного суду, до складу якого тепер входить Касаційний господарський суд, більше не включені. Алєєва працює разом зі з Івченком суддею Господарського суду Києва і є тренером Національної школи суддів. А Євсіков вершить судочинство у Північному апеляційному суді останні 6-7 років. Обидва судді прямо фігурують у матеріалах кримінальних проваджень щодо втручання в систему авторозподілу справ, якою нібито керували Татьков і Ємельянов.
Сам Анатолій Івченко теж має безпосередній стосунок до справи Татькова-Ємельянова. У 2018 році журналісти Bihus.info дізналися, що, згідно з матеріалами кримінальних справ, Івченко так хотів отримати доступ до “привілейованої” системи розподілу, що приїздив до суду під час відпустки.
Журналісти порівнюють долю Івченка із суддею Родіоном Кірєєвим, який посадив за ґрати Юлію Тимошенко. “Показовим є подальший розвиток подій: після кримінальної справи і позбавлення статусу судді, зараз Кірєєв працює адвокатом у Москві. Хоча, звісно, більш справедливим було б провести строк у вʼязниці. Тепер же, коли справу проти судді Анатолія Івченка буде відновлено, у правоохоронної системи є шанс не повторити помилок з Кірєєвим і не допустити втечі фактичних колаборантів, які сприяли розграбуванню країни, до притягнення їх до реальної відповідальності”, – резюмує видання.
