Усі роки правління Байдена НАБУ трималося виключно на американській підтримці та лояльності українських грантоїдів. Але після зміни влади у США, та на тлі того, що відбувається з USAID, зараз в НАБУ справжня паніка. Страх залишитися без «даху» запустив процеси хаосу, підкилимних ігор та боротьби за власне виживання.
Про це повідомляє видання Інформатор.
НАБУ почало стрімко сипатися, а те, що раніше ретельно приховували, вирвалося назовні: непрофесіоналізм, корупційні схеми, зливи секретної інформації та торгівля впливом. Звільнення детектива Андрія Денисюка – черговий доказ розвалу системи.
Як тільки він витягнув назовні компромат, що добиває репутацію Бюро, його викинули за борт. Система відповіла так, як вміє – зачисткою небажаних.
Але найближчим часом буде вилазити на поверхню набагато більше. Як “ліпились” справи з повітря, як насправді та якими методами працювали детективи Бюро. І що сама така “антикорупційна робота” багато в чому фікція, а ціла низка кримінальних проваджень, зшитих на швидкоруч, часто не без допомоги підставних осіб, можуть просто розсипатися у суді і значно підпсувати показники антикорупційної боротьби, які і так в основному малюються з повітря.
Понад два місяці триває справа щодо ймовірного отримання неправомірної вигоди ексзаступником начальника Дніпропетровської ОВА Володимиром Орловим. Її порушили детективи НАБУ, спираючись на заяву представника підприємства, яке начебто постраждало від дій посадовця. Ось тільки сам цей “постраждалий” є громадянином росії, який мав проблеми із законом ще на своїй “батьківщині”, згодом утік в Україну від кримінального переслідування, вже на території України переслідувався за шахрайство в особливо великих розмірах, але дивним чином зміг уникнути покарання та ба більше – потрапити до лав «борців з корупцією». Нинішнє НАБУ такими кадрами не гидує.
Іноді, матеріали кримінальних проваджень набагато цікавіші за будь-яку детективну або пригодницьку літературу. Історія конкретно цього агента НАБУ літературно заплутана, але від цього не менш захоплива.
У справі проти Орлова головним свідком став такий собі Олексій Карпенко (Тороп), народжений в росії, відомий українським правоохоронцям також як Гончар, Шевченко, а нині він фігурує із прізвищем Тороп. Він неодноразово змінював прізвище, ймовірно, щоб заплутати правоохоронців. Ще у 2005 році його засудили в російському Омську до 6 років ув’язнення за шахрайство з нерухомістю, за що він відсидів. Після звільнення він обійняв посаду заступника гендиректора федерального держпідприємства, де знову вдався до махінацій. Проти нього відкрили нову кримінальну справу, після чого він утік в Україну.
В Україні через суд (!) отримав громадянство та документи, та, як виходить з матеріалів кримінальних проваджень, продовжив шахрайську діяльність. У 2021 році вже в Україні його затримала СБУ за незаконне відчуження землі на 1 млн доларів. Зараз цей агент НАБУ є фігурантом у двох кримінальних провадженнях в Обухівському та Шевченківському районних судах Києва (пізніше підсудність змінена на Печерський районний суд Києва), але розгляд заморожений, оскільки Тороп переховується в лавах… ЗСУ(!!!).
Так, це неймовірно, але цей кадр спробував сховатися від кримінального переслідування вже в Україні, за пікселем. І з початку широкомасштабного вторгнення мобілізувався до лав ЗСУ. Втім, це не врятувало його від проблем із законом вже в Україні, і, ймовірно, саме через це Тороп за останні півтора роки засвітився одразу у двох кримінальних провадженнях, як свідок, а в іншій справі – як провокатор хабара. Йдеться про справу проти колишнього голови Державної судової адміністрації Верховного Суду Олексія Сальникова, якого звинувачують у хабарництві та шахрайстві.
З Орловим Тороп був знайомий ще з 2011 року. На початку 2024 року Тороп вийшов на зв’язок, намагаючись відновити дружні стосунки. Через мобілізацію до лав ЗСУ Тороп звернувся до Орлова з проханням про допомогу – зокрема, щодо тепловізора та авта. Орлов передав йому ключі від автомобіля, про що написав у соцмережах та навіть отримав грамоту від військової частини, де числився Тороп.
Згодом, як йдеться у матеріалах конкретно цього провадження, Тороп вийшов на зв’язок знову і вже почав просити Орлова підписати документи, які “гуляли” коридорами Дніпропетровської ОВА не один місяць. В документах йшлося про виділення в оренду 19 га землі у довготривале користування одному з підприємств Дніпропетровщини. Цим питанням мав би опікуватися профільний департамент екології ОВА, який не був у підпорядкуванні Орлова. А підписувати такі документи мав право тільки голова ОВА.
За дивним збігом обставин, документи на підписання цього рішення потрапляли до Орлова кожен раз, коли начальник Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак перебував у відрядженнях. Лише з травня по липень 2024 року таких випадків було 29. Тобто Орлов мав щонайменше 29 можливостей підписати документ, якби хотів, однак так і не поставив свій підпис під відверто сумнівним з точки зору закону рішенням.
Натомість отримав кримінальну справу від НАБУ, засновану на заявах Олексія Карпенка (Торопа), про те, що начебто посадовець вимагав від агента НАБУ з російським паспортом 200 тисяч доларів за проведення цього рішення. За допомоги таких кадрів НАБУ зараз шиє справи.
Причому, не було, ні отримання незаконної винагороди, ні збитків державі (оскільки документи так і не були підписані), ні навіть прийняття пропозиції на отримання незаконної винагороди.
Все крімінальне переслідування побудоване на прослуховуванні розмов. Однак протокол розшифровки розмови, де Орлов чітко відмовляється від пропозиції незаконної винагороди, НАБУ залучили до матеріалів провадження лише через півроку(!). І те тільки тому що треба було передавати справу до суду.
Більше того, репліки, де орлов чітко відмовляє провокатору, НАБУ чомусь розшифровує як «нерозбірливо».
І це вже не кажучи про те, що агент НАБУ і представники самого Бюро фактично вчинили злочин – провокація підкупу (ст. 370 Кримінального кодексу).
Вона дуже гарно звучить – провокація підкупу, тобто дії службової особи з підбурення особи на пропонування, обіцянку чи надання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції, обіцянки чи одержання такої вигоди, щоб потім викрити того, хто пропонував, обіцяв, надав неправомірну вигоду або прийняв пропозицію, обіцянку чи одержав таку вигоду.
Цікаво, скільки ще зшитих нитками проваджень вилізуть назовні під час аудиту роботи НАБУ вже від нової адміністрації США?!
