Спеціальний посланник президента Трампа на Близькому Сході, колишній адвокат з нерухомості та інвестор Стів Віткофф, викликав значне розчарування серед інсайдерів адміністрації своїм нестандартним підходом до переговорів з двома ключовими супротивниками Америки – Росією та ХАМАС/Іраном. Особливу критику викликають його контакти з президентом РФ Володимиром Путіним, що, на думку багатьох, має прямі та негативні наслідки для України, повідомляє Zrada.Live.
Нестандартний підхід Віткоффа до дипломатії
Стів Віткофф, який, окрім свого портфеля питань Близького Сходу, став фактично особистим посланцем Трампа при президенті Росії Володимирі Путіні, викликає занепокоєння своїм методом ведення переговорів. За даними джерел New York Post, Віткофф проводить зустрічі високого рівня самостійно, без звичайної команди радників, експертів та військових офіцерів, які зазвичай супроводжують американських посадовців. Більше того, повідомляється, що він іноді покладався на кремлівських перекладачів, що є серйозним порушенням усталеної дипломатичної процедури та протоколу безпеки.
Напередодні останньої зустрічі з Путіним минулої п’ятниці, Віткофф привітав російського лідера “як старого друга”, що було помітно на тлі відсутності будь-якої американської делегації поруч. Сам Путін, навпаки, був у супроводі помічника Юрія Ушакова та голови суверенного фонду Москви Кирила Дмитрієва.
Експерти висловлюють занепокоєння таким стилем. Джон Гарді, директор програми Фонду захисту демократії в Росії, зазначив, що “будь-хто, хто веде такі переговори з Путіним, виграв би від того, що мав би досвід роботи з Росією у своїй команді та брав би їх із собою на зустрічі з Кремлем”. Один із колишніх членів першої адміністрації Трампа був більш прямолінійним, назвавши Віткоффа “невправним, чорт забирай, ідіотом”, який “не повинен робити це сам”.
Невдачі на Близькому Сході: Від “прийнятної угоди” до розчарування
Хоча Віткофф, якого союзники вважають запеклим переговірником, має чимало справ, включаючи спроби досягти угоди про припинення вогню та звільнення заручників між Ізраїлем та ХАМАС, його дії на цьому напрямку також викликали питання. Після початкового успіху з двомісячною паузою в бойових діях, спроби посланника продовжити припинення вогню провалилися.
12 березня Віткофф залишив зустрічі з представниками ХАМАС у Катарі, вважаючи, що досяг принципової угоди. Однак через два дні ХАМАС заперечив досягнуті домовленості. Віткофф пізніше висловив своє спантеличення в інтерв’ю, заявивши: “Я думав, що у нас прийнятна угода. Я навіть думав, що ми отримали схвалення від ХАМАС. Можливо, це просто мене обманюють. Я думав, що ми там, але, очевидно, це було не так”.
Критики вважають, що брак дипломатичного досвіду Віткоффа затьмарює його судження. Ширі Фейн-Гроссман, колишня голова регіональних справ Ради національної безпеки Ізраїлю, вважає, що його припущення про те, що такі гравці, як ХАМАС чи Іран, мотивовані насамперед бажанням жити і з ними можна домовитись шляхом прямої взаємодії, відображає “небезпечне непорозуміння їхніх довгострокових ідеологічних цілей”. Денні Цітрінович, ізраїльський експерт з безпеки, також запитує, як Віткофф розподіляє свій час між такими вимогливими переговорами, як ізраїльсько-палестинський конфлікт та іранське питання, висловлюючи надію, що він залучає більше людей до команди, оскільки іранці мають величезні знання в переговорах.
Конфлікт ролей щодо України та Росії
Ситуація ще більше ускладнюється у контексті російсько-української війни. Коли Трамп обійняв посаду 20 січня, вже існував спеціальний посланник з питань російсько-української війни – генерал-лейтенант у відставці Кіт Келлог. Однак у середині березня посаду Келлога змінили на “спеціальний посланник з питань України”, тоді як Віткоффа призначили послом з особливих доручень і надали повноваження вести переговори з Москвою щодо припинення війни, але не з Києвом, що залишилося у компетенції Келлога.
Таке розділення ролей виявилося складним. Хоча Келлог досяг певних успіхів, наприклад, отримавши згоду Києва на запропоноване припинення вогню, наявність окремих переговірників для кожної сторони призводить до плутанини. Проблема, на думку Джона Гарді, полягає в тому, що Віткофф, будучи ближчим до Трампа, передає йому точку зору Кремля, маючи при цьому набагато менший вплив на погляди Києва. Колишній посол США в Росії Майкл Макфол на X (раніше Twitter) назвав Віткоффа “листоношею Путіна”, який ні про що не переговорює, і наголосив, що для серйозного посередництва у війні потрібна одна особа, яка б вела “човникову дипломатію” з обома сторонами, і бажано з досвідом у дипломатії.
Розповсюдження російських наративів та критика з Києва
Найбільш тривожним аспектом переговорів Віткоффа для України є його схильність, помічена російськими ЗМІ, повторювати тези Кремля. Російські державні телеканали навіть відзначали, що американець легко приймає наративи Москви.
Найяскравішим прикладом стало інтерв’ю Такером Карлсоном 21 березня, де Віткофф повторив тезу Кремля про те, що “найбільшим питанням” у переговорах є “політичне” та пов’язане з анексією Москвою “цих так званих чотирьох регіонів”, забувши назви областей (Донецька, Херсонська, Луганська та Запорізька). Він також заявив, що “вони російськомовні” і “були референдуми, на яких переважна більшість людей заявила, що вони хочуть бути під владою Росії”.
Віткофф при цьому не згадав, що Москва або вбила, або вигнала носіїв української мови, або змусила їх спілкуватися лише російською, як підтвердили The Post та інші ЗМІ на місцях, і що референдуми проводилися під наглядом озброєних російських військових. Він заявив: “Росіяни де-факто контролюють ці території. Питання в тому, чи так воно буде, чи визнає світ, що це російські території? Чи виживе Зеленський політично, якщо визнає це? Це центральне питання конфлікту”.
Українські чиновники рішуче спростували ці заяви. Один із них сказав The Post, що “Йдеться про суверенітет і гідність, а не про політику”. Президент України Володимир Зеленський 17 квітня заявив журналістам: “Я вважаю, що пан Віткофф перейняв стратегію російської сторони. Свідомо чи ні, він поширює російські наративи. У будь-якому разі, це не допомагає”.
Проблема перекладачів: Загроза для переговорів
Ситуацію погіршує звичка Віткоффа, як видно з відео його зустрічей з Путіним, не знати своїх перекладачів. На відео з його п’ятничної зустрічі чути, як Вітков запитує, чи єдина людина, яка сидить на його боці столу, “з посольства”.
Ця деталь викликала різку критику. Яніка Мерило, українсько-естонська перекладачка та радник уряду, написала на X: “НЕМОЖЛИВО вести переговори, якщо ви не довіряєте перекладачеві. Віткофф не розмовляє російською мовою і не може перевірити, що перекладається. Вкрай важливо, щоб кожен нюанс був перекладений правильно та в контексті”. Вона додала, що жоден політик не йде на переговори у вороже середовище без власного перекладача, якщо він не довіряє іншій стороні або не є некомпетентним чи йому байдуже.
Дії та заяви Віткоффа викликають серйозне занепокоєння як у США, так і в Україні, оскільки вони можуть підривати дипломатичні зусилля, посилювати позиції Кремля та ускладнювати шлях до справедливого завершення війни для Києва.
Нагадаємо, раніше постпред РФ при ООН озвучив умови Кремля для прямих переговорів з Києвом.
