Нещодавня угода між Україною та США щодо співпраці у сфері критичних мінералів та інших ресурсів, хоч і має на меті залучення інвестицій та створення спільного фонду, не принесе відчутних результатів у видобутку щонайменше протягом десяти років. Для її реалізації знадобляться значні інвестиції з боку приватного сектору. Про це повідомляє Zrada.Live з посиланням на Financial Times.
Довгострокова перспектива, а не миттєвий ефект
За оцінками експертів, про строки у 10-15 років йдеться, коли мова заходить про початок реального видобутку за новими проєктами. Ерік Расмуссен, колишній керівник напряму природних ресурсів у ЄБРР, зазначає, що саме такі часові рамки є реалістичними.
Пітер Браянт, голова консалтингової групи Clareo у сфері гірничої промисловості, підкреслює, що угода майже не знижує ризиків у ланцюжку постачання в найближче десятиліття, оскільки лише відкриття та розробка родовищ займуть щонайменше 10 років.
Ключові ресурси та перспективи
Україна володіє значними покладами комерційних природних ресурсів, серед яких залізна руда, вугілля, літій, графіт і титанові руди. Країна також є третім найбільшим виробником газу в Європі. Майбутні проєкти з видобутку нафти й газу також входять до пакету угоди, і експерти вважають, що ці напрями можуть реалізовуватись дещо швидше, ніж гірничі.
Перепони на шляху до реалізації
Незважаючи на потенціал, існує низка серйозних перешкод, які суттєво ускладнюють швидку реалізацію угоди. Серед них:
- Триваюча війна з Росією: Військові дії створюють значні ризики для інвестицій та проведення робіт на місцях.
- Нестача геологічних даних: Значна частина геологічних даних радянських часів засекречена через війну, що ускладнює розвідку.
- Пошкоджена інфраструктура: Війна завдала шкоди транспортній та енергетичній інфраструктурі, необхідній для видобутку та транспортування ресурсів.
- Ризики корупції: Незважаючи на зусилля, ризики корупції в Україні залишаються чинником, який може відлякувати інвесторів.
- Дефіцит кваліфікованих кадрів: Як зазначає генеральний директор Black Iron Метт Сімпсон, в Україні з радянських часів майже не будували нові шахти, що призвело до нестачі досвідчених фахівців.
- Час на розвідку та обґрунтування: Навіть після підписання угоди потрібні роки геологічної розвідки та створення техніко-економічного обґрунтування, перш ніж почнеться залучення коштів на розробку.
Враховуючи ці фактори, деякі експерти вважають, що перші мінерали з нових шахт за цією угодою можуть з’явитися не раніше 2040 року.
Фонд відбудови та його обмеження
Міністерка економіки Юлія Свириденко заявила, що спільний “інвестиційний фонд для відбудови” запрацює “протягом кількох тижнів”. Однак важливо зазначити, що цей фонд охоплює лише нові проєкти. Вже наявні об’єкти, такі як шахти Ferrexpo чи родовище Шиманівське, яке розробляє канадська Black Iron, під дію угоди не підпадають.
Українські посадовці також визнають, що на прибутки фонду доведеться чекати довго. Юлія Свириденко зазначила, що перші 10 років прибутки й доходи фонду не розподілятимуться, а реінвестуватимуться в Україну – у нові проєкти та відбудову.
Додаткові виклики
Окрім зазначених проблем, експерти також наголошують, що з огляду на довгу історію гірничої промисловості України, найперспективніші родовища можуть уже бути вичерпані. Це додає невизначеності щодо реального потенціалу нових проєктів.
Таким чином, попри позитивні наміри угоди між Україною та США, її реалізація стикається з численними викликами, які роблять отримання відчутних результатів у коротко- чи навіть середньостроковій перспективі вкрай малоймовірним.
