У центрі нової антикорупційної історії — Ігор Зубович та Олександр Субботенко, чиновники, які десятиліттями використовували державну систему в своїх корисливих інтересах. Їхня історія — це ілюстрація класичної корупційної моделі: спочатку махінації із землею, далі — стрімке збагачення, потім — спроба легалізації мільйонів доларів готівкою, вигадані родичі, підставні спадщини, судові відмови — і зрештою повернення до влади з новими можливостями для зловживань.
У 2016 році Ігор Зубович, перебуваючи на посаді в Держкомземі, знайомиться з Олександром Субботенком — тодішнім помічником голови патронатної служби Київської обласної ради. Вже тоді між ними налагоджуються зв’язки, що протягом наступних трьох років переростають у повноцінну корупційну схему, пов’язану з маніпуляціями у земельній сфері.
У результаті обидва чиновники різко збагачуються. Зокрема, у родини Ігоря Зубовича з’являється земельна ділянка на 917 м², квартири в Києві, елітні авто (BMW X5, BMW M2, BMW X3), частина з яких — нові з автосалону. Його матір — пенсіонерка — купує квартиру у Києві на вул. Сікорського, 4-Б (72,8м²), яку спочатку надає у користування синові, а в 2022 році дарує йому повністю. Водночас у Субботенка з’являється квартира площею 119,8 м² (вартістю понад 2 млн грн) та два паркомісця (понад 354 тис. грн).
У 2019 році, маючи вже значні готівкові накопичення, Зубович і Субботенко вигадують схему легалізації незаконних доходів. Під виглядом купівлі гаража в Харкові вони «знаходять» в оглядовій ямі 653 000 доларів США (за тодішнім курсом — 17,4 млн грн). Згідно з легендою, гроші належали вигаданій бабусі Олександра Субботенка — Берберян Олександрі Марківні, яка, мовляв, залишила спадок. Для підтвердження права на спадок вони звертаються до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. Однак нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії через відсутність документів, що підтверджують існування спадкодавця та її права на готівку.
Попри це, Субботенко подає позов до Слобідського районного суду м. Харків з вимогою визнати знайдену суму спадком. 18 лютого 2022 року суд виносить рішення про відмову у задоволенні позову. Таким чином, офіційно встановлено: грошові кошти в сумі 653 000 доларів не є спадщиною (рішення Слобідського районного суду м. Харків від 18.02.2022).
Незважаючи на чітке рішення суду, вже 18 грудня 2023 року Олександр Субботенко подає щорічну декларацію за 2021 рік, у якій вказує ці грошові кошти як спадок (декларація Субботенка Олександра Сергійовича за 2021 рік ( де і зʼявляються корупційні кошти, а саме 653.000 доларів США, які бабуся «передала» через оглядову яму в тому самому гаражі).
Це відбувається всупереч тому, що ще 15 березня 2022 року рішення суду набрало законної сили, і чиновник не міг не знати, що ці кошти не мають легального спадкового походження. Такі дії підпадають під діяння антикорупційного законодавства, і матеріали були передані до НАЗК для подальшої перевірки.
У 2017 році Ігор Зубович переходить працювати в Державну екологічну інспекцію, куди згодом прилаштовує і Субботенка. На нових посадах вони створюють власну вертикаль впливу: віддають вказівки територіальним інспекціям, тиснуть на бізнес, налаштовують нові корупційні схеми вже у сфері екології. У 2025 році відбувається апогей абсурду: 01 серпня Ігор Зубович призначається заступником міністра економіки, довкілля та сільського господарства. Слідом за ним, на посаду тимчасового виконувача обов’язків голови Державної екологічної інспекції України висувають його протеже Субботенка. Фактично, обидва фігуранти корупційних розслідувань отримують у своє розпорядження ще більше повноважень. Причини такої ситуації — системна безкарність, політичне прикриття та слабкий контроль за доходами держслужбовців.
Схеми з «вигаданими спадками» вже зустрічались раніше — наприклад, у випадках з «банківськими скарбами» в Одеській області чи декларуванням «дарунків» від родичів чиновниками НАБУ. Наслідки — руйнація довіри до системи декларування, підрив авторитету правоохоронних органів, а також створення середовища, де чесний бізнес не має шансів у конкуренції з корупціонерами.
У разі, якщо ситуацію не буде взято під контроль, Зубович і Субботенко можуть перетворити Державну екологічну інспекцію на центр тиску на бізнес та на джерело прибутків для організованого злочинного угрупування в держструктурі. Ймовірно, за відсутності реакції влади, нові схеми з’являться вже найближчим часом. Необхідна реакція з боку НАЗК із ретельною
перевіркою декларацій Субботенка і відповідністю задекларованого доходу рішенню суду. Правоохоронні органи мають відкрити кримінальне провадження за фактом спроби легалізації незаконних коштів. Обидва фігуранти повинні бути усунені з посад на час розслідування, а для уникнення подібних маніпуляцій у майбутньому необхідно створити єдиний реєстр спадкових прав.
У період, коли Україна прагне стати частиною Європейського Союзу, подібні випадки є токсичними для іміджу держави. Суспільство має не просто право, а обов’язок вимагати очищення влади від осіб, які системно зловживають своїми повноваженнями.
