Днями президент України Зеленський у своєму відкритому листі закликав російського лідера до припинення вогню та особистої зустрічі задля дипломатичного врегулювання. Після ознайомлення з листом у Путіна відповіли, що не бачать сенсу в прямій зустрічі з президентом України, а “мирні переговори наразі на паузі”.
Господар Кремля відкинув і пропозиції щодо мирного плану Європи та відхилив пряме припинення вогню, про яке заявляла українська сторона. Ба більше, російський диктатор заявив, що бойові дії припиняться лише тоді, коли країна-окупант виконає всі задекларовані завдання, а мирні угоди мають ґрунтуватися на вигідних для Кремля домовленостях.
Утім, Кремль не встановлює жодних дедлайнів для досягнення своїх заявлених воєнних цілей. Політичне керівництво країни-окупанта продовжує декларувати стратегічне завдання — повне захоплення Донецької області, однак свідомо не прив’язує його до конкретних дат чи дедлайнів. Є заява самого Путіна та російського військового керівництва про те, що стратегічна мета — захоплення всієї території Донецької області. Але вона не прив’язана до конкретних дат.
Нагадаю, російський диктатор відмовився називати конкретні терміни закінчення так званої “сво”, заявивши, що робити це в умовах бойових дій “необачно”.
Примітно, що офіційні представники Кремля, зокрема Пєсков, регулярно заявляють, що готові зупинити бойові дії “хоч сьогодні”. Але для цього Україна має виконати ультиматум окупантів: повністю вивести свої війська з чотирьох областей (Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької).
Проте російське керівництво не збирається зупинятися лише на сході. Попри заяви про нібито наближення конфлікту до фіналу, ворог переслідує довгострокові завдання, а саме: створення плацдарму на Донбасі для подальшого висунення нових територіальних вимог до України.
Кремль робить ставку на тривалий конфлікт. Ворог використовує свою перевагу в кількості населення та ресурсах, оскільки людське життя для окупантів є найдешевшим інструментом. При цьому Росія зберігає можливість оголосити новий етап часткової мобілізації — ймовірно, після внутрішньополітичних подій, зокрема виборів. Саме цим пояснюється активізація бойових дій: Кремлю потрібно демонструвати хоча б умовні “успіхи” для внутрішньої аудиторії.
Наразі ключовим чинником для Кремля є не воєнна динаміка, а внутрішній політичний порядок денний, особливо напередодні виборів у росії.
Осінь — це вибори в російській федерації: вибори Держдуми, вибори голів суб’єктів, законодавчих зборів. Це головне. А внутрішньому споживачеві треба продати хоча б ефемерні, але перемоги. Водночас на практиці окупаційна армія не демонструє реального просування і намагається компенсувати це інформаційними заявами та “перемогами авансом”.
Оскільки реальне просування російської армії є вкрай повільним і коштує їй колосальних втрат у техніці й людях, дефіцит успіхів перекривають інформаційними вигадками. У результаті такої тактики російським військовим доводиться “доганяти” власну брехню: після передчасних звітів командування жене солдатів у лобові штурми за будь-яку ціну, аби хоч якось закріпитися на територіях, які вони вже оголосили “своїми”.
Додам, що подібна практика не є новою і постійно спостерігалася на багатьох напрямках фронту, коли російська сторона заявляла про “контроль” над населеними пунктами, фактично його не маючи. Як це було на прикладі Куп’янська, Куп’янська-Вузлового, тієї ж самої Малої Токмачки.
На думку керівника Офісу президента Кирила Буданова, Росія наразі не має чітких військових можливостей диктувати власні дедлайни, оскільки в країні-агресорі наростає системний спад, а українські сили ефективно стримують ворога та завдають болючих ударів по російському тилу.
Замість російських ультиматумів, Буданов наголошує на наявності спільного українського та міжнародного бачення завершення війни. Натомість в умовах відсутності реальних воєнних результатів ворог може посилювати тиск на цивільне населення України. Окупаційна армія переходить до терору проти цивільного населення. Але на будь-яку дію є протидія.
Звертаю увагу, що українська сторона відповідає на агресію, однак діє виключно в межах міжнародного права та завдає ударів лише по законних воєнних цілях на території країни-окупанта з метою примусити окупантів до завершення війни в Україні.
Саме ефективні дії Сил оборони України та удари безпілотників углиб Росії створюють реальне підґрунтя для припинення бойових дій на українських умовах, зводячи нанівець будь-які загарбницькі плани Кремля.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, X, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
