Ситуація на Костянтинівському напрямку залишається вкрай складною.
За даними Генерального штабу ЗСУ, на Костянтинівському напрямку Сили оборони щодня відбивають десятки атак. Активні бої точаться як у самому місті, так і поблизу сусідніх населених пунктів — Іванопілля, Іллінівки, Новоселівки та Новопавлівки.
Окупанти наполегливо намагаються розширити “сіру зону” на північний схід від Новодмитрівки. Їхня мета — за допомогою лісосмуг перерізати українські логістичні маршрути, що ведуть до Подільського та Червоного.
На північний схід від міста точаться бої за висоти та лісосмуги. Росіяни намагаються просунутися на ділянці між Іллінівкою та Новодмитрівкою, але наражаються на українські контрудари.
Тривають щільні контактні бої у приватному секторі селища Іллінівка, яке безпосередньо прилягає до західних меж Костянтинівки. Селище перебуває у динамічній “сірій зоні”.
Ситуація у селищі Бересток є вкрай важкою — населений пункт окупований російськими військами та перетворений на важливий плацдарм для штурму Костянтинівки. Селище розташоване на височині, що має критичне значення для південного флангу оборони Костянтинівки. Окупація Берестка дозволила росіянам встановити візуальний та вогневий контроль над прилеглими низинами.
Противник використовує висоти Берестка для коригування артилерійського вогню та запусків FPV-дронів по логістичних маршрутах Сил оборони України.
Праворуч від селища протікає річка Кривий Торець та розташований каскад ставків. Оскільки ця заболочена низина практично унеможливлює контратаки української бронетехніки через воду, окупанти використовують її як природний захисний бар’єр для свого флангу.
Російські війська намагаються просунутися вглиб міста через приватний сектор мікрорайонів Шанхай та Гора. Загрозлива ситуація зберігається на західних околицях Костянтинівки. Там російські штурмові групи використовують щільну міську забудову для інфільтрації та накопичення сил.
Ворог майже не використовує важку бронетехніку на відкритих ділянках, оскільки 90% знищується ще на підходах. Замість цього застосовуються малі штурмові групи піхоти, які намагаються непомітно просочуватися крізь стики українських бойових порядків.
Варто зауважити, що жодного оточення українських сил у районі Костянтинівки немає. Місто стійко утримують підрозділи 19-го армійського корпусу, 93-ї ОМБр “Холодний Яр”, бригади НПУ “Лють” (полк “Сафарі”) та бригади “Хижак”. Українські бійці регулярно проводять успішні зачистки посадок та знищують ворожі вогневі точки.
За інформацією з місця подій, зафіксовано передислокацію російських оперативних резервів на цей напрямок. Це не ротація підрозділів, а саме їхнє поповнення для посилення наступальних дій.
Зауважу, що Костянтинівка має для Кремля важливе значення не лише у військовому, а й у політичному плані. Костянтинівка — це південні ворота та невіддільна частина найпотужнішого оборонного вузла ЗСУ на Донбасі (лінія Костянтинівка – Дружківка – Краматорськ – Слов’янськ).
Місто історично є великим залізничним та автомобільним вузлом Донбасу. Встановлюючи контроль над Костянтинівкою, противник повністю перерізає логістичні маршрути, які забезпечували українські підрозділи на суміжних ділянках фронту, зокрема в районі Торецька та Часового Яру.
Значимість міста підтверджує той факт, що російська пропаганда та особисто російський диктатор ще на початку липня відзвітувати про нібито “повне захоплення” Костянтинівки, хоча Сил оборони України досі тримають запеклу оборону у центральних та західних кварталах міста.
Для російської пропаганди Костянтинівка має ще і символічний політичний і ідеологічний підтекст. За радянських часів саме на місцевому заводі “Автоскло” було виготовлено рубінове скло для кремлівських зірок та облицювання мавзолею Леніна. У 1937 році під керівництвом радянського фахівця зі скла Миколи Курочкіна було вперше зварено унікальне чотиришарове “рубінове” скло, яке здатне було витримувати різкі перепади температур і сильні пориви вітру.
Окупанти активно використовують цей факт для внутрішнього російського споживача, намагаючись надати штурмам міста ідеологічного забарвлення.
Тому Костянтинівка їм конче необхідна як політичний символ. Це буде сигнал про нібито здатність окупаційної армії просуватися вглиб української території.
Водночас відзначу і успішні дії українських військових на Часовоярському напрямку. Саме цей фактор не дозволяє російським військам замкнути оперативне оточення Костянтинівки та дають можливість Силам оборони утримувати фланги.
Окремо підкреслю важливість утримання мікрорайону Шевченка, що матиме вирішальне значення для довготривалої оборони міста. Мікрорайон Шевченка разом із Південним є головним плацдармом української оборони в місті. Він розташований на захід від каналу Сіверський Донець–Донбас. Наразі ситуація в мікрорайоні оцінюється як надкритична. Оскільки росіяни контролюють більшу частину інших кварталів міста, по мікрорайону Шевченка безперервно завдаються авіаудари КАБами. Наявність ворожих панівних висот ускладнює логістику, але українські бійці успішно знищують штурмові групи, які намагаються просочитися в цей сектор.
Попри це, станом на серпень 2026 року ситуація у Костянтинівці Донецької області є критичною та вкрай складною. Логістика українських підрозділів суттєво ускладнена через постійні удари FPV-дронів і вогневий контроль росіян із панівних висот у районах Часового Яру та Торецька.
Крім того, протягом останнього тижня, російські війська активізували застосування фронтової авіації, зокрема авіабомб ФАБ-3000.
Це свідчить, що в них мало часу. Тому найближчі місяці будуть, якщо не вирішальними, то такими, що характеризуватимуться дуже серйозною активізацією російського наступу.
•Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
