Після двох так званих офф-реків цього тижня – Володимира Зеленського та Михайла Федорова – можна констатувати: ці два кораблі дедалі більше віддаляються один від одного. Кожен іде своїм курсом.
Сам формат офф-реків уже давно виглядає дивно, адже все сказане на таких зустрічах усе одно стає відомим буквально за годину. Але важливіше інше – між Зеленським і Федоровим дедалі помітніше політичне дистанціювання.
І це, на мою думку, закономірний процес. Я б навіть не шукав тут якоїсь особливої технології, на що натякав Володимир Олександрович. Бо Федоров сьогодні – це, по суті, Зеленський учора, зразка 2019 року. Зокрема, з інколи ідеалістичними уявленнями про те, що і як має відбутися завтра.
І коли президент називає Федорова “маркетологом”, навряд чи це просто тепла характеристика колишнього соратника. У певному сенсі це вже нагадує “конкурс капітанів” з оглядкою на майбутні вибори. Хоча поки обидва перебувають лише на етапі розминки.
Федоров також дедалі більше говорить маніфестами. І кожен із них у майбутньому можна буде розвернути як на його користь, так і використати в кампанії проти нього.
“Служили два товариші”. Уже не памʼятаю, про що саме був той фільм, але принцип тут напрочуд влучний.
І тут вкотре доводиться повторити: за всіма цими внутрішньополітичними тертями було б навіть цікаво спостерігати, якби вони не відволікали від головного функціоналу і самих політиків, і людей, залучених до цього процесу. Бо зараз Україні потрібно вигравати війну, а не купувати попкорн і спостерігати за конкурсом КВН-щиків. Для політичних змагань ще буде час.
Є ще один момент, який непокоїть у випадку обох політичних персонажів: наскільки вони насправді відчувають реальність.
Коли так легко іронізують, що політичної кризи нібито не існує, бо за Хмару проголосували конституційною більшістю, виникає запитання: чи справді на Банковій не бачать, у чому полягає небезпека для них самих?
У Януковича теж певний час було “все спокійно”. До конкретної межі. А за нею почався Майдан.
Схожа історія і з Федоровим. Можна скільки завгодно говорити про те, що йому “підрізали крила”, але історія точно не пробачить, якщо Україна втратить шанс отримати від Ілона Маска рішення щодо супутникових даних.
Якщо Федорову вдасться цього досягти, вже буде не так важливо, як називатиметься його посада. Він матиме шанс залишитися в історії саме завдяки результату.
І насамкінець. Варто вже закінчувати з цими “відфільтрованими зустрічами”. Якщо президенту, міністру чи будь-якому іншому високопосадовцю є що сказати – треба виходити й говорити.
І не лише з обраними журналістами.
Народ має право почути.
•Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
