Озвучене у Вищому антикорупційному суді, — це вже не просто чергова серія «Міндічгейту». Це питання про те, хто і як в Україні забезпечує корупціонерам «фінансовий тил».
За даними Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Тимур Міндіч передав готівку, яку мали легалізувати і використати для внесення 150 мільйонів гривень застави за колишнього міністра Германа Галущенка — фігуранта справи «Мідас». Готівка перетворюється на легальні гроші, проходить через фінансову систему — і зрештою опиняється у ВАКС як застава.
Тепер ми знаємо значно більше про те, як саме це відбувалося. Вдумайтесь: одна з компаній, через яку вносили заставу, мала трьох працівників і 34 тисячі 400 гривень чистого прибутку за минулий рік. 25 червня на її рахунок заходять 54 мільйони гривень — і того самого дня всі 54 мільйони перераховуються на спеціальний рахунок ВАКС. Гроші перебували на рахунку лише кілька годин.
І це не єдиний випадок. Ще одна компанія — зі статутним капіталом 5 тисяч гривень, одним працівником, без доходів у звітності. Інша — без доступних фінансових даних — отримує 5 мільйонів нібито за товар і того самого дня переказує їх на заставу. Ще 72 мільйони гривень готівки, за оприлюдненими матеріалами, зайшли через 137 платіжних операцій від 68 компаній та ФОПів.
Це не складна фінансова схема, яку треба було місяцями розплутувати. 34 тисячі гривень прибутку за рік — і 54 мільйони гривень транзитом за один день. Це видно неозброєним оком.
І тут виникає дуже просте запитання: а де весь цей час був Державний фінансовий моніторинг?
Той самий Держфінмоніторинг, керівництво якого звітує про десятки тисяч перевірених банківських рахунків, викриття конвертаційних центрів та сотні мільярдів гривень підозрілих операцій. А керівник вишукує в телеграм-каналі покійного Портнова «свідчення» «причетності Порошенка до Харківських угод».
Виходить дивовижна фінансова оптика: абсурд Портнова бачимо, мільярди бачимо — а 150 мільйонів, які, за версією САП, походять від фігуранта однієї з найбільших корупційних справ країни і перетворюються на заставу за іншого фігуранта цієї ж справи, — не бачимо? Чи не хочемо бачити?
Бо нові обставини роблять це питання ще гострішим. За версією слідства, банківську систему контролю платежів на певний час переводили в режим технічного обслуговування, а учасникам повідомляли точну годину. У це узгоджене «вікно» платіж проходив автоматично. Тобто система не зламалася. Її, за версією слідства, на потрібний час вимикали для корупціонерів з влади.
І рівнів захисту було щонайменше три: фінансовий моніторинг самого банку, нагляд Національного банку і Державна служба фінансового моніторингу. Не спрацював жоден.
Тому сьогодні питання мають бути поставлені не лише банкірам, конвертаторам та посередникам. Вони мають бути поставлені голові Державної служби фінансового моніторингу Філіпу Проніну.
Ми вимагаємо оприлюднити, які саме операції проводилися для легалізації коштів, про які заявляє САП; через які банки та компанії вони проходили; чи надходили щодо них повідомлення про підозрілі фінансові операції; що робив Держфінмоніторинг після отримання такої інформації — або чому він її не отримав; і чи не було свідомої бездіяльності посадових осіб, яка дозволила провести ці кошти через фінансову систему.
Окремо вимагаємо відповіді: що Держфінмоніторинг знав про існування технологічних «вікон», через які проводилися ці платежі? Коли дізнався? Які дії вжив? І якщо не знав — то чому державна фінансова розвідка не бачила того, що, за версією слідства, перетворилося фактично на готову «трасу» для проведення грошей?
Бо якщо фінансова розвідка не помічає таких операцій — це питання профнепридатності. Якщо помічає і нічого не робить — це вже зовсім інше питання, на яке мають відповідати правоохоронні органи.
Особливе питання — чому Філіп Пронін досі очолює Держфінмоніторинг. До його роботи публічно виникає чимало питань як у парламенті, так і в антикорупційних органів. Натомість країна дедалі частіше отримує нові історії про корупційні мільйони, «пральні», конвертаційні центри та дивовижні фінансові маршрути людей із найближчого владного кола.
Можливо, після заяв САП стає зрозумілішим, чому владі так потрібен саме такий керівник Держфінмоніторингу?
Фінансова розвідка існує для того, щоб злочинні гроші не могли безперешкодно перетворюватися на «чисті». А якщо гроші корупціонерів можуть пройти шлях від валізи з готівкою через десятки компаній і сотні платежів до банківської системи, а звідти — до каси ВАКС для звільнення їхніх подільників, то це вже не «дірка» у фінансовому моніторингу.
Тим більше коли на записах, оприлюднених у межах справи, звучить промовиста фраза: «траса вже є, і ми її не закриваємо».
Це або професійний крах системи, або система, яка працює саме так, як від неї вимагали.
«Європейська Солідарність» вимагає від уряду та премʼєра Корецького негайно відсторонити Філіпа Проніна на час перевірки всіх обставин проходження коштів, пов’язаних із заставами фігурантів справи «Мідас». В уряді Свириденко було чимало людей, причетних до справи Мідас. З уряду їх викинули під час переформатування, але Проніна, як особливо довіреного кадра, залишили, і це кидає тінь на новий уряд.
Ми також вимагаємо встановити, хто відкривав технологічні «вікна», хто про них знав і хто забезпечував безперешкодне проходження цих грошей через усі рівні фінансового контролю. Бо 150 мільйонів не телепортувалися до ВАКС. На їхньому шляху були банки, компанії, фінансовий моніторинг, Національний банк і державна фінансова розвідка.
У справі «Мідас» настав час досліджувати як тих, хто крав, так і тих, хто допомагав краденому ставати «чистим». Якщо для корупційних грошей існувала «траса», суспільство має дізнатися, хто забезпечував на ній зелене світло.
І це вочевидь не лише про Мудру з Микитасем.
Також слідкуйте за“Прямим”уFacebook,X,TelegramтаInstagram.
