Якби мене попросили описати одним словом атмосферу на міжнародній виставці озброєнь в польському Кельце, то це було б слово “гігантоманія”.
На під’їзді до виставкового центру — гігантські затори, на вході — гігантські черги, в самій експозиції — гігантські продукти, схожі на реконструйовану фантазію кіношних голлівудських режисерів. Броньовані машини зростом з будинок, гармати і радари, які, мабуть, видно з космосу. Відвідувачів розважає робот-андроїд, який вміє махати рукою і говорити польською мовою.
В усьому цьому — виділяються акуратні лаконічні стенди українських виробників. На них — компактні дрони, електроніка, НРК і моделі літаків та пересувних ракетних установок. Єдиний очевидний шик серед представників українського ринку — двоповерховий стенд компанії FirePoint. З велетенським рожевим макетом ракети «Фламінго».
Хто вивчає реалії сучасної війни, а не просто змагається картинками, того також можна оцінити візуально. Стенди країн Балтії — майже один в один відтворюють українські продукти. Тут усі можливі різновиди дронів, включно з аналогами антишахедних “Пісюнів”. Також “бойові” продукти можна визначити за візуалом — реальні відео з поля бою, випробувань або перехоплень крутять на великих і малих екранах.
Біля українського стенду — завжди ажіотаж. На око — більшість цікавих: литовці, словаки, естонці і поляки. Ставлю питання “чому саме вони?» виконавчому директору Української ради зброярів Ігорю Федірку.
Пан Ігор підтверджує мою здогадку — східний фланг активно готується до війни. Відчуває, що саме країни Балтії можуть стати першими, яких атакує росія, якщо вона наважиться напасти на НАТО. Найбільше, що турбує самих виробників, — заморожений експорт озброєнь і нестача хороших інженерів-розробників.
Між собою експоненти обговорюють: закривши ринок, держава блокує розвиток галузі. Ініціативу в розробках уже переймають партнери, які думають про безпеку заздалегідь і не мають обтяжуючих обставин у вигляді активного й важкого фронту та шахедного терору в тилу.
Тисячам — а їх тисячі — маленьких і великих компаній-зброярів в Україні вже давно стало тісно. Оборонні замовлення — привілей, за який треба битися. А волонтери та приватні покупці не можуть покрити потрібні виробникам обсяги. Вже є прецеденти, коли результати тендерів оскаржуються в суді. Крім цього, така капсуляція не дає розвиватися і віддавати надлишки — на реальні розробки і дослідження
Найбільша проблема наразі — протидія реактивним шахедам. Рішення на українському оборонному ринку досі немає. Дрони-перехоплювачі поки не досягають потрібної швидкості, хоча активно випробовуються різні комплектації. Крутих і мозковитих інженерів давно захантили приватні компанії, і вони валяться під обсягами виробництва, що, очевидно, забирає час на дослідження й винаходи. А наявність професійних екіпажів, здатних працювати на таких пташках, та ще й в умовах, коли шахедів не один, а сотні, з різних боків, і проти них працюють всі можливі засоби РЕБ, це окрема сумна тема.
Зустрічаю на виставці п’ятого президента Петра Порошенка. У приватній розмові він роз’яснює: держава, на жаль, втратила час і ресурси, віддавши основні потоки фінансування «своїм» фірмам, які показують сумнівний результат. При цьому державні конструкторські бюро, які давно мають відповідні напрацювання, зокрема і розроблення самонавідних малих ракет, роками обходять увагою і фінансами. І найгірше, що країна в такий спосіб просто втрачає мізки, інтелектуальний і винахідницький потенціал, який так потрібен сьогодні оборонці і Збройним Силам.
Петро Порошенко на виставці представив публіці своє “дітище” — проєкт засобу кіберборотьби з технічними розвідками ворога “Ай-Петрі”. Інженери-розробники системи розповіли — їхня команда ще до масового використання дронів передбачила, що протидія їм стане ключовим викликом на полі бою в найближчі роки. Тому над проєктом почали працювати давно. Але держава не спромоглася профінансувати розробку. Натомість, інженерам допоміг фінансами і підтримкою сам п’ятий Президент. І станом на сьогодні — на лінії фронту стоїть уже понад триста систем, які у зв’язці із суміжниками прикривають майже дві тисячі кілометрів лінії зіткнення. Цьогоріч продукт уперше представили на виставці. Раніше — цього не дозволяли через питання безпеки.
Порошенко зізнався — на MSPO 2026 шукає не експорту й фінансування, а рішення, щоб доповнити комплекс ефективними системами ураження. На жаль, це не швидкий шлях, бо і перемовини, і інтеграція певних систем та засобів потребують часу. Проте напрацювання є. І найближчим часом команда сподівається на рух в цьому напрямі.
Також Порошенко придивлявся серед іноземних розробників, чи має хтось вже готову модель літака, що здатний розвивати потрібну швидкість і нести БК для знищення реактивних шахедів.
Загалом же — серед загроз — не лише технічні виклики, а й інформаційні. В приватних розмовах з представниками різних європейських країн з подивом чую — досі існують люди, які вважають війну вигадкою, а періодичні зальоти дронів і ракет на території Польщі, Румунії, Молдови — спробами втягнути Європу у війну. Доводиться стримувати емоції і пояснювати — Європа ВЖЕ у війні. Проте, зараз її прикриває навчена і озброєна мільйонна українська армія. І саме тому — людей, гроші і території нині втрачає Україна, а не умовні Польща, Словаччина чи Литва.
А також вказую на страшний досвід такої «політичної сліпоти», за який надзвичайно велику ціну заплатили Буча, Маріуполь, Херсон, Бородянка, Козача Лопань та сотні українських міст, які війна застала зненацька, і одразу закинула в реалії окупації: руйнування, знущання, катування і масову гибель цивільного населення.
Співрозмовники зізнаються — про таке простим людям попросту не хочеться думати, бо визнати, що на твоєму порозі настільки страшна війна, гірше, ніж вірити популістам, які отримують рейтинги на брехні і заколисуванні суспільної думки.
Залишається тільки сподіватися, що безпосереднє спілкування зі свідками подій і творцями сучасного поля бою відкриє для Європи портал у реальність. А для української оборонки — стане зоною розвитку та ривка в технологіях.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
- Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
- Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.





















