Новий закон про розподіл виплат для зниклих безвісти та полонених військовослужбовців, що набув чинності у лютому 2025 року, викликав хвилю обурення серед тисяч українських родин. Уже четверту поспіль акцію протесту проводять дружини та матері зниклих безвісти героїв під стінами Верховної Ради, заявляючи про повне припинення або різке скорочення життєво важливих виплат. Найбільш цинічним аспектом нового законодавства стало те, що 50% виплат тепер розподіляються між родичами, включно з померлими, які перебувають на окупованих територіях, тоді як вдови з дітьми залишаються без засобів до існування. Про це йдеться в сюжеті ТСН, повідомляє Zrada.Live.
Зміна правил: як новий закон залишив дружин героїв на призволяще
До лютого 2025 року виплати зниклих безвісти військових, які становили 120 тисяч гривень щомісяця, отримували їхні дружини або безпосередні утриманці. Проте новий закон значно розширив коло осіб, які мають право на ці кошти. Тепер 50% виплат діляться рівними частинами між батьками, повнолітніми дітьми, братами та сестрами, опікуном чи піклувальником, якщо військовий був їхнім опікуном. Решта 50% депонуються на рахунку військової частини за конкретним військовослужбовцем.
Приклад Наталії Волоховської, дружини зниклого безвісти Стаса, який пішов добровольцем на фронт у грудні 2022 року та зник на Луганщині на початку березня 2023 року, є показовим. Раніше Наталія отримувала повну суму для утримання двох доньок. Тепер же, після вступу в дію нового закону, її сім’я, яка складається з трьох осіб, отримує лише 36 тисяч гривень на місяць. “Якщо виходить, оці 50% повністю зарплатні бойових мого чоловіка депонуються, решта 50% ділиться на нас п’ятьох, тобто на мене з двома дітьми і на батьків, які померли в окупації. Виходить, що наша частка на трьох, наші три частки — 36 тисяч. Це загалом, це на місяць”, — з розпачем констатує Наталія.
Трагедія окупації: мертві родичі “живі” для виплат
Окрему гостроту ситуації додає проблема родичів, які померли на тимчасово окупованих територіях. Довести їхню смерть офіційно практично неможливо, оскільки українська держава не визнає документи, видані окупаційною владою. Це означає, що частка виплат, яка за законом належить померлим батькам, продовжує враховуватися, зменшуючи частку живих членів родини.
“Мій чоловік, якби він знав, що зараз заговорять про те, що частка його померлих батьків депонуватися або ще щось, ми шукали документи. В будь-якому випадку ми б щось робили по-іншому, але ніхто про це не знав”, — наголошує Наталія Волоховська, підкреслюючи відсутність можливості залишити особисте розпорядження до набрання чинності нового закону. Це питання не лише про гроші, а й про моральний аспект і відсутність зворотного зв’язку для військових, які йшли на фронт за старими правилами.
Правова колізія та зворотна дія: чому закон обурює
Основна претензія сімей зниклих безвісти — це застосування закону зі зворотною дією. Військові, які зникли до лютого 2025 року, не мали можливості залишити особисте розпорядження щодо розподілу виплат. “Він не може діяти для людей, які не залишали особистого розпорядження, заднім числом. Ну, ніяк, розумієте?” — висловлює загальну позицію дружина зниклого безвісти військового.
Військові адвокати підтверджують наявність правової колізії. “Фактично тут є колізія, тому що Конституційний суд говорить про те, що закон зворотної сили немає”, — пояснює військовий адвокат Роман Кичко. Його колега, Роман Лихачов, додає: “Все ж таки будемо чекати судову практику, я знаю вже перші позови є. У нас немає прецедентного права, але у нас є рішення Верховного суду у зразкових справах”. Сотні родин по всій Україні звертаються до судів, прагнучи відновити справедливість.
Затримки та відмовки: бюрократичний кошмар на тлі горя
На додаток до проблем із розподілом виплат, родини зіткнулися з тривалими затримками. “Ми не отримали виплати ні за лютий ні копійки, ні за березень, ні за квітень”, — скаржаться учасники протестів. Ця ж ситуація спіткала і Маріанну Яцеленко. “Ми витягуємо своїх дітей, але чому ми маємо це робити як матері одиначки, при тому що наші чоловіки нас не кинули, ми не брошенки! Вибачте за некоректне слово, але так, ми не брошенки. Ми дружини героїв, чому ми маємо виживати? Чому я завтра маю думати чи піде моя дитина на танці, чи вона буде завтра щось їсти”, — емоційно обурюється Маріанна.
Затримки пояснюються тим, що Кабінет Міністрів затвердив постанову про порядок цих виплат лише 15 квітня 2025 року, хоча закон набув чинності у лютому. Деякі військові частини відмовляли у виплатах, посилаючись на відсутність чіткого порядку. Однак, як зазначає адвокат Роман Лихачов, “більшість всіх питань оцих залежить від військової частини конкретно. Я знаю багато військових частин які не призупиняли ніяких виплат”.
Пояснення чи виправдання? Позиція влади
У Комітеті нацбезпеки та оборони пояснюють, що головною метою нового закону є забезпечення захисту саме військовослужбовця. “Грошові виплати, які йому належать, це його гроші, які він має право розпоряджатися. І саме це було головною мотивом. Ці ж гроші держава не присвоює. Якщо буде встановлено що військовослужбовець загинув, ці гроші все одно будуть виплачені його родині”, — запевнив нардеп Федір Веніславський. За його словами, зміни ініціювали Генштаб і Міноборони у відповідь на численні скандали щодо розподілу виплат між родичами. “На превеликий жаль мали місце випадки, коли військовослужбовець, який вважався зниклим безвісти, він повертався живий-здоровий, а гроші, які йому належали, були вже витрачені”, — додав Веніславський, хоча й визнав наявність несправедливості.
Представники Міноборони також пояснили затримки тим, що “норми закону України запровадили абсолютно новий порядок виплати… проєкту акту і шлях його проходження на всіх етапах погодження та проведення експертиз він також зайняв відповідний час”. Однак, згідно з текстом самого закону, Кабінет Міністрів мав “протягом двох місяців з дня опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом”. Чіткі терміни, отже, існували.
Заклик до справедливості: сім’ї героїв чекають на захист, а не битву
Попри запевнення влади про налагодження виплат, родини зниклих безвісти відчувають себе покинутими та приниженими. “І тут виходить, ти ще маєш комусь щось доводити. Ти маєш доводити, або ти нормальна дружина, або там ще щось”, — обурюється Наталія Волоховська.
Ситуація вимагає негайного доопрацювання закону, особливо в частині регулювання виплат для родичів на окупованих територіях та вирішення питання зворотної дії. Дружини та матері героїв, які віддали своє життя або зникли безвісти, захищаючи Україну, не повинні боротися за свої права на протестах. Вони потребують негайної та безумовної підтримки від держави, за яку їхні чоловіки та сини воювали.
