Конфіскований у Ротенбергів ТРЦ очолив Сергій Майзель – колишній “регіонал”, чиновник-криптовалютник і фігурант корупційних скандалів на чолі “Київпастрансу”
20 березня 2023 року був націоналізований один із найбільших в Україні торгово-розважальних центрів – столичний Ocean Plaza, що перебував під контролем близьких до Путіна російських олігархів Аркадія та Ігоря Ротенбергів. Це рішення Вищого антикорупційного суду стало історичною перемогою на економічному фронті російсько-української війни, прецедентом конфіскації одного з найцінніших активів росіян в Україні, власність на який була прихована за мережею офшорів. Про це повідомляє Антикорупційна Правда.
Націоналізований ТРЦ продовжив працювати, у 2024 році принісши у дохід держави понад 1,2 млрд грн від оренди торгових площ. Наразі його готують до приватизації, яка вже кілька разів переносилась і, згідно останніх заяв чиновників, може відбутися наприкінці цього року. Кейс Ocean Plaza з усіх точок зору є стратегічно важливим для держави – юридично, економічно та символічно. З огляду на це, критичним є забезпечення прозорості управління активом. Проте щодо цього пункту виникають питання: згідно з даними відкритих реєстрів, з березня цього року директором ТОВ “Інвестиційний союз “Либідь”, яке володіє ТРЦ Ocean Plaza, є одіозний колишній чиновник КМДА Сергій Майзель, що був фігурантом низки гучних корупційних скандалів і членом проросійських політичних партій, а впродовж останніх чотирьох років повністю зник із публічного простору.
Квиток у владу – підробка
Сергій Майзель народився 1973 року у місті Заболотів на Івано-Франківщині. Свій шлях у великий бізнес і політику розпочав із … підробки диплому про вищу освіту. Як встановила у 2019 році Прокуратура Київської області, Майзель ніколи не закінчував Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Фейковий “диплом” про отримання кваліфікації “економіста”, датований 1996 роком, чоловік використав принаймні тричі: у 2009 році, при працевлаштуванні помічником на платній основі народного депутата Василя Кравчука; при вступі того ж року на заочну форму навчання до Національної академії державного управління при Президенті України; у 2011 році, при влаштуванні на роботу до Деснянської районної державної адміністрації (РДА) у Києві.
20 липня 2020 року Деснянський районний суд Києва звільнив Майзеля від відповідальності за використання підробленого диплому – нібито через “сплиття терміну давності”. Державі довелося з власної кишені покрити вартість слідчої експертизи – 5,3 тисячі грн.
На той момент вихідець із Прикарпаття вже зробив карколомну кар’єру у структурах столичної влади та збудував прибутковий бізнес у Києві. Переїхати до столиці Майзелю допомогло членство у “Партії регіонів”: у 2010 році він був обраний до Снятинської районної ради Івано-Франківської області від “біло-блакитної” партії, того ж року молодого та перспективного “регіонала” запримітили в Адміністрації президента Януковича. Майзель став співзасновником ГО “Організація роботи з Адміністрацією президента України”. Вже наступного, 2011 року, він очолив відділ транспорту та інформаційних технологій Деснянської РДА.
Посаду чиновника Сергій Майзель поєднував із бізнес-діяльністю: 2012 року він заснував ТОВ “Троя-І” і “Троя-ІІ”, що займалися здачею в оренду нерухомості, оптовим продажем продуктів харчування, напоїв, тютюнових виробів, фруктів і овочів. Того ж року став директором компанії Magellan GIS, що займається створенням цифрових карт і систем навігації. Пішов із посади у 2014 році, після обрання мером Києва Віталія Кличка. З цього моменту кар’єра Майзеля у столичній владі різко пішла вгору: підприємець спочатку був призначений заступником генерального директора КП “Київжитлоспецексплуатація”, а вже в серпні 2014-го – генеральним директором комунального гіганта “Київпастранс”.
На чолі “Київпастрансу”: офшори, забудова замість транспорту і конфлікт інтересів
За даними ЗМІ, Майзель на той час був особистою креатурою Кличка. Саме його призначення на посаду голови “Київпастрансу” стало скандальним: у соцмережах чоловік хизувався спортивною автівкою Ferrari, вартістю близько $400 тисяч, про що написали медіа.
Перебування Майзеля на чолі “Київпастрансу” з 2014 по 2016 роки було суцільним ланцюжком корупційних скандалів. Так, у 2015 році, як повідомили розслідувачі “Бігус.інфо”, голова КП “подарував” компанії “Інфотранском”, зареєстрованій на белізький офшор, будівлю лінійно-диспетчерської станції (ЛДС) біля станції метро Лівобережна у Києві разом із половиною гектару столичної землі. Надалі ЛДС була знесена, а на її місці – незаконно збудовані дві 25-поверхівки. Забудовником виступив “Київміськбуд”. Столичний бюджет від цієї оборудки не отримав ані копійки.
Вже у 2016 році Рахункова палата викрила “Київпастранс” у порушеннях при закупівлі трамваїв в одеського ТОВ “Татра-Юг”. Умови тендеру були заздалегідь прописані під переможця, при цьому самі трамваї виявилися не оснащені рампами для пасажирів у кріслі колісному.
Керівництво “Київпастрансу” у цей період фігурувало у низці кримінальних проваджень, жодне з яких не дійшло до суду. Зокрема, у жовтні 2015 року Служба безпеки України заявила про викриття чиновників КП у розкраданні 40 млн грн із бюджету на закупівлях запасних частин і пневматичних шин для транспорту у столичних комерсантів за завищеними цінами. Виведені гроші у подальшому переводились у готівку через фіктивні фірми. У той же час, столичні активісти звинувачували Сергія Майзеля у саботуванні “детінізації” київських парковок.
Незважаючи на корупційні скандали, у квітні 2016 року чиновник пішов на підвищення, очоливши Департамент транспортної інфраструктури КМДА. На той час Сергій Майзель вже був депутатом Київської міської ради від “Блоку Петра Порошенка “Солідарність”, увійшовши також до Постійної комісії Київради з питань транспорту, зв’язку та реклами. Згідно норм антикорупційного законодавства, таке суміщення посад створювало конфлікт інтересів, адже фактично чиновник (директор Департаменту КМДА) був підзвітний самому собі як депутату. Лише у лютому 2017 року на це відреагувало Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), яке звернулося до мера Кличка із проханням втрутитися у ситуацію. Щоправда, лише в квітні 2017-го Майзель був звільнений з посади директора Департаменту, пробувши на посаді рівно рік.
Як голова транспортного Департаменту, в грудні 2016 року Сергій Майзель потрапив у “поліграфний” скандал. На засіданні Антикорупційної ради при Київському міському голові 23 грудня столичні підприємці звинуватили чиновника у причетності до корупційних схем і запропонували довести свою невинуватість, пройшовши тест на детекторі брехні. На цьому ж засіданні Майзель отримав догану від Кличка за “неналежне виконання обов’язків щодо викорінення корупції в сфері парковок”. Директор Департаменту погодився на перевірку та вже 28 грудня сам заявив про нібито “успішне” проходження поліграфа. Однак з’ясувалось, що в останній момент Майзель змінив організацію, яка проводила дослідження.
Це був не останній раз, коли чиновник демонстрував спритність, гідну Остапа Бендера. За підсумками деклараційної кампанії 2018 року Сергій Майзель став одним із найзаможніших українських чиновників-криптовалютників, задекларувавши біткоїни на суму 11,12 млн грн і криптовалюту Ефіріум на майже 3,9 млн грн. ЗМІ не без підстав запідозрили, що таким чином посадовець міг приховати неправомірну вигоду, з огляду на коливання у курсах криптовалют. Водночас, декларант зберігав готівкою $380 тис., мав 68 тис. грн на рахунках у “Приватбанку” і позичив 1 млн грн у борг ФОПу Овсій К.Ю. Майзелю також належать люксові швейцарські годинники Ulysse Nardin і Vacheron Constantin, вартість яких, залежно від моделі, може складати кілька десятків тисяч доларів.
Із Київради – у криптотінь
У грудні 2018 року Сергій Майзель став співзасновником ГО “Центр громадської взаємодії “Команда Кличка”. У 2019 році він втрапив у новий скандал, коли, за повідомленнями ЗМІ, змушував власників кіосків на Троєщині платити йому тіньовий податок, нібито за завданням керівника Офісу президента Андрія Богдана. Богдан тоді назвав Майзеля “чортом”, а той, у свою чергу, звинуватив Банкову у спробі знищити репутацію Київського міського голови.
Проте невдовзі після цього чорна кішка пробігла між самим Майзелем і Кличком. Вже у 2020 році екссоратник мера Києва пішов на місцеві вибори у команді прямого конкурента Кличка – громадянина РФ Андрія Пальчевського. “Перемога Пальчевського” стала другою проросійською політичною партією у біографії Сергія Майзеля, під прапором якої він намагався потрапити у владу. Та цього разу політичне чуття підвело бізнесмена та чиновника-транспортника: “Перемога Пальчевського” не отримала жодного мандату, тож і сам Майзель опинився за бортом Київради.
У той же час, колишній депутат повністю “випав” із публічного простору на понад 4 роки. З кінця 2020-го і до початку 2025 року про Майзеля – жодної згадки у ЗМІ. Згідно з декларацією кандидата на посаду гендиректора ТОВ “ІС “Либідь”, поданою в лютому 2025 року, місцем своєї роботи колишній депутат вказав “Індустріалбанк”, в якому він працював віце-президентом. Задекларована нерухомість: житловий будинок площею 78,5 квадратних метрів, придбаний у 2004 році, земельна ділянка площею 1,3 гектари, придбана у 2006 році, квартира площею 170 “квадратів”, придбана у 2021 році спільно з громадянкою Вікторією Селезньовою. Їздить новий директор Ocean Plaza на люксовому позашляховику Range Rover Velar, який орендує у тієї ж Селезньової. Криптовалютні активи та коштовні годинники Сергій Майзель зберіг, як і грошові заощадження: наразі у нього $150 тис. та 2,25 млн грн готівки, а також понад 615 тис. грн на банківських рахунках.
Забудовник – голова хокейної федерації: партнер нового очільника Ocean Plaza
Водночас, у поданій декларації нічого не згадано про бізнес-діяльність колишнього депутата. Так, за наявною інформацією, Майзель має бізнес у сфері столичної нерухомості, де одним із його партнерів є Георгій Зубко – колишній президент Федерації хокею України (2019-2024) та заступник генерального директора з комерційної діяльності та стратегічного розвитку Міжнародного аеропорту “Бориспіль” (2016-2021).
Сергій Майзель і родина Зубків (батько Георгія Юрій Зубко – чинний депутат Київради, заступник голови земельної комісії, одночасно – керуючий справами ПАТ “ХК “Київміськбуд”; відомий лобіст інтересів забудовників у столичній владі) – давні партнери. Так, за повідомленнями ЗМІ, їхнім ставленником був перший заступник голови Деснянської РДА з 2017 по 2020 роки Сергій Снопков. Зокрема, за допомогою Снопкова Майзель і Зубко у 2019 році намагалися прибрати до рук КП “Ватутінськінвестбуд”: про спробу рейдерства заявляли працівники підприємства.
За Георгієм Зубком також тягнеться корупційний шлейф. З 2012 по 2015 роки він очолював департамент у “Київміськбуді”, до керівництва якого входив його батько. У 2015-му несподівано увійшов до команди голови Одеської ОДА Міхеїла Саакашвілі, очоливши управління транспорту та будучи куратором реконструкції траси Одеса-Рені (М-15). Вже наступного року був близький до того, щоб очолити Деснянський район Києва (його кандидатуру пропонував Кличко), проте натомість став заступником гендиректора аеропорту “Бориспіль” Євгенія Дихне. У березні 2023 року Дихне був визнаний винним Вищим антикорупційним судом і засуджений до 5-ти років позбавлення волі за незаконне здавання в оренду приміщень Міністерства інфраструктури, що завдало збитків державі на понад 15,7 млн грн. Йдеться про злочини, що мали місце з 2014 по 2019 роки, коли заступником Дихне із комерційної діяльності був Георгій Зубко. Тим не менш, чиновнику вдалося уникнути підозри від НАБУ.
Паралельно з посадою у “Борисполі”, Зубко з 2019 року очолював Федерацію хокею України (ФХУ), а також у 2020-2023 роках був радником одіозного заступника керівника Офісу президента та координатора “Великого будівництва” Кирила Тимошенка. У липні 2024-го Рада ФХУ відсторонила Зубка від посади “за нецільове використання коштів федерації та низьку ефективність роботи”. Це рішення підтримали 23 із 25 обласних підрозділів, 5 із 6 чоловічих та 5 жіночих клубів. Експрезидента також звинуватили у спробі рейдерського захоплення федерації через масове відсторонення членів Ради та ініціювання “кишенькового аудиту”.
Таким чином, призначення Сергія Майзеля на посаду директора націоналізованого Ocean Plaza не лише ставить під сумнів прозорість управління одним із найцінніших активів, повернутих державі, а й змушує поставити низку принципових запитань до керівництва Фонду держмайна. Хто саме погодив це кадрове рішення? Чи проводилась перевірка репутації кандидата та його бізнес-зв’язків? Чи враховувався бекграунд фігуранта корупційних скандалів, який тривалий час був пов’язаний із проросійськими політичними силами?
І головне: чи не є це призначення результатом внутрішнього “договорняка” або кулуарного впливу з боку угруповань, які роками контролювали розпорядження столичними активами?
У ситуації з Ocean Plaza надто багато ознак класичного повернення старих схем під новими вивісками. Один лише факт багаторічного бізнес-партнерства Сергія Майзеля з Георгієм Зубком – фігурою не менш суперечливою та пов’язаною з впливовими забудовними колами столиці, – викликає сумніви у доброчесності нової управлінської команди.
Це кадрове призначення є тестом на прозорість управління націоналізованими активами. Він продемонструє: або держава справді змінює правила гри, або старі “рєшали” повертаються до великих активів під новим брендом.
