Воїн ОЗСП “Азов” із Львівщини Іван Сокаль, який провів понад два роки в російському полоні, поділився своїми переживаннями після звільнення. В інтерв’ю для “Еспресо.Захід” він розповів, що повернення додому стало не таким ідеальним, як він очікував, повідомляє Zrada.Live.
“Я думав, що буду плакати від радості. Але насправді все було інакше – в сірому тоні. Полон завершився, але попереду нас усе одно чекає робота. Ситуація зараз така”, – зізнався Іван.
Життя після полону: зміни і складнощі
Боєць зазначив, що час у полоні сильно змінив його, позбавивши звичних емоцій:
“За час у полоні емоції майже зникли. Позитив чи негатив – усе сприймається однаково”.
Ейфорія від повернення додому поступово змінилася розчаруванням. Іван зізнався, що ставлення людей навколо помітно змінюється:
“Я згадую, як у Маріуполі, навіть маючи можливість зайти в Інтернет, бачив, як люди ставилися до війни тоді. І як ставляться зараз. Ця різниця разюча: раніше люди робили більше, ніж тепер”.
Йому стало важко перебувати серед людей, а великі скупчення викликають дискомфорт.
“Після того, як стільки часу провів із людьми в полоні, вони мені набридли. Я почав ненавидіти натовпи”, – поділився він.
Підтримка та байдужість
Попри це, Іван Сокаль наголосив на важливості оточення, яке поділяє його погляди:
“Важко бути серед байдужих цивільних. Хоча, звісно, не всі такі. Є багато людей, які почали допомагати ще з 2014 року й продовжують це робити. Але є й інші – ті, хто на хвилі хайпу щось робив, а потім зупинився”.
Він помітив, що відсоток тих, хто допомагає, суттєво знизився, і багато людей просто відмовилися від підтримки військових.
“Часто чую, як люди кажуть, що вони втомилися. Але вони не розуміють, наскільки втомлені ті військові, які зараз на передовій”, – підкреслив воїн.
“Працювати далі – це наш обов’язок”
На запитання, чи не страшно йому знову йти на фронт, боєць відповів:
“Я бачив усе, що відбувалося в Маріуполі: дітей, зруйновані життя, і розумію, що потрібно працювати далі. Якщо опустимо руки, все це продовжиться. Тому ні, мені не страшно повертатися”.
Слова Івана Сокаля – це нагадування про стійкість і силу українських захисників, які, попри втому й біль, продовжують боротися за свободу.
