Нове дослідження, опубліковане Центром стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні та висвітлене The New York Times, представляє приголомшливі дані щодо людських втрат у війні Росії проти України. Загальна кількість загиблих та поранених військовослужбовців з обох сторін наближається до 1,4 мільйона, підкреслюючи жорстокість конфлікту, що триває вже понад три роки, інформує Zrada.Live.
Згідно з доповіддю, Російська Федерація зазнала колосальних втрат: майже мільйон її військовослужбовців були вбиті або поранені. Українська сторона, за оцінками дослідження, втратила близько 400 000 військових убитими та пораненими. Ці цифри, хоч і є оціночними через традиційне заниження втрат Москвою та нерозголошення офіційних даних Києвом, малюють картину надзвичайно кривавої війни. Дослідники спиралися на дані американського та британського урядів, а також інші джерела.
Непропорційні втрати та повільний прогрес Росії
Дослідження CSIS особливо наголошує на величезних втратах російських сил у співвідношенні до досягнутих територіальних здобутків. З моменту повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, за оцінками центру, загинуло майже 250 000 російських військових.
“Жодна радянська чи російська війна з часів Другої світової війни навіть близько не наблизилася до української за рівнем смертності”, – констатують автори.
Для порівняння, Радянський Союз втратив у Другій світовій війні близько 8,7 мільйона військовослужбовців.
Незважаючи на такі втрати, просування російських військ характеризується як надзвичайно повільне. У деяких місцях швидкість просування складає близько 165 футів (приблизно 50 метрів) на день, що повільніше за темпи британських та французьких військ на Соммі під час Першої світової війни. З січня 2024 року Росія захопила менше 1% української території, хоча загалом окуповано близько 20% країни.
Сет Джонс, один з авторів дослідження, зазначає: “Військова кампанія Росії в Україні має всі шанси стати однією з найповільніших наступальних кампаній у сучасній війні. Вони зазнали понад мільйона втрат; вони захопили невелику кількість території; і вони втратили величезну кількість обладнання”.
Стратегії поповнення та зовнішні фактори
Незважаючи на високі втрати, Росія підтримує чисельність своїх військ шляхом безпрецедентного призову з часів Другої світової війни, а також залученням до лав армії ув’язнених та боржників, пропонуючи фінансові стимули та зняття звинувачень. На полі бою, за оцінками військових аналітиків, росіяни мають чисельну перевагу, виставляючи близько 400 000 військових проти приблизно 250 000 українців. Це означає, що Україна, маючи меншу армію та населення, втрачає значну частину своїх сил.
Додатковим фактором є зовнішня допомога Росії. Згідно з наведеними даними, Північна Корея направила понад 10 000 солдатів для допомоги російським військам у поверненні контролю над західною частиною Курської області, де Україна минулого літа здобула певні тактичні успіхи.
Майбутнє конфлікту: війна на виснаження та роль міжнародної підтримки
Аналітики CSIS вважають, що за нинішніх умов високих втрат та повільних територіальних здобутків, Росію можуть чекати роки виснажливої війни, особливо якщо США та Європа продовжуватимуть надавати Україні військову допомогу та розвідувальні дані. Здатність України тривалий час чинити опір та навіть проводити наступальні операції на території Росії, як-от нещодавні удари по російських аеродромах, серйозно підірвала міжнародний імідж російської військової могутності.
Дослідження підкреслює, що російські військові мають значні труднощі з проведенням масштабних наземних операцій та проривом підготовленої української оборони. Сет Джонс вважає, що ключовим фактором для майбутнього конфлікту є підтримка України з боку Сполучених Штатів. На його думку, Росія зможе утримувати довгостроковий баланс сил у випадку припинення американської допомоги.
“Якщо США не підуть, Путін матиме серйозні проблеми”, – підсумовує Джонс.
Таким чином, нові дані про втрати вкотре підкреслюють величезну людську ціну війни, яку Росія розв’язала проти України, та вказують на затяжний характер конфлікту, майбутнє якого значною мірою залежить від стійкості України та послідовності міжнародної підтримки.
