Запровадження непродуманого рішення про встановлення 10% експортного мита на сою та ріпак, а також подальше блокування експорту через відсутність нормативних документів і неможливість користуватися пільгами для виробників – загрожує не лише доходам фермерських господарств, але й процесу інтеграції України до ЄС та довірі інвесторів. Особливо враховуючи, що уряд ще не розглядає ситуацію як серйозну проблему. Про це пише європейське видання EU Today.
“З початку вересня трейдери та виробники фактично втратили можливість відправляти свої товари за кордон, розриваючи багатомільйонні контракти та готуючись платити великі штрафи за простої суден у портах. Причина — погано розроблена політика: уряд і парламент нещодавно запровадили 10% мито на експорт сої та ріпаку, щоб «стимулювати внутрішню переробку «але не передбачили пільг для дрібних фермерів, які мали б мати можливість самостійно продавати свій врожай, не сплачуючи збору» – йдеться в матеріалі.
Утім чи не більшою, вважають автори, є проблема порушень норм Угоди про асоціацію з ЄС та принципів Світової організації торгівлі. Угода прямо забороняє Україні запроваджувати нові постійні експортні мита. Парламент офіційно назвав мито «тимчасовим», але встановив його на десять років, що на практиці є постійним обмеженням. Односторонні експортні мита також суперечать основним принципам СОТ, включаючи передбачуваність та прозорість торговельної політики, йдеться в матеріалі. Раптові зміни правил у середині року посилають один із найгірших сигналів іноземним інвесторам – не лише в сільському господарстві, а й в інших привабливих для інвестицій секторах, від реконструкції до технологій, додає видання.
Сільськогосподарські асоціації також попереджають, що якщо Київ не скасує мито, Європейський Союз може відповісти запровадженням імпортних тарифів на українські товари, наприклад повідомляють, що Європа розглядає можливість запровадження 5.6% мита на імпорт української нафти.
Журналісти підкреслюють, що події розгортаються на тлі переговорів щодо нової торговельної угоди з ЄС, яка має замінити Автономні торговельні заходи (ATM), які діяли до червня 2025 року від початку вторгнення росії. В обмін на ширший доступ до ринку очікується, що Україна поступово запровадить виробничі стандарти ЄС щодо добробуту тварин, пестицидів, ГМО, ветеринарних правил та захисту навколишнього середовища, а повна гармонізація має бути здійснена до 2028 року.
Економісти оцінюють, що кінець режиму АТМ і без того коштуватиме агросектору близько 1.5 мільярда доларів, що уже є неабияким тиском. “Однак уряд у Києві зараз посилив тиск, запровадивши додаткові експортні мита на ключову сировину посеред нестабільної ситуації”, – відзначають автори.
Вони також додають, що уряд не виконав домашню роботу: не розробив механізму для розмежування сировини, яку експортують трейдери (яка має підлягати оподаткуванню митом), та сировини, яку експортують виробники (дрібні або середні фермери, що підпадають під дію звільнення від оподаткування). В результаті митники вирішили, що всі повинні платити. Фактично, початок експортного сезону зійшов з рейок. Принаймні 400 тис. тонн ріпаку, законтрактованих на вересень, та ще 300 тис. тонн на жовтень, заблоковані до вирішення питання. Загалом понад 3 мільйони тонн зібраного врожаю очікують на експорт.
Видання також наводить коментарі інсайдерів щодо зустрічі з урядовцями: посадовці відповідних відомств обмежилися ритуальними фразами на кшталт «на жаль, ми не можемо» та «на жаль, ми не готові взяти на себе відповідальність». “Фактично, відповідальні органи відкрито визнали свою нездатність вирішити торговельний колапс, який самі ж і спричинили”, – сказано в матеріалі.
“Такий підхід чітко сигналізував усім зацікавленим сторонам, включаючи європейські, що українська влада не готова вирішувати проблеми, з якими стикаються фермери, і продовжуватиме створювати перешкоди для інвесторів, які вже працюють у країні або розглядають можливість входу. Більше того, він показав, що порушення Угоди про асоціацію з ЄС та норм СОТ – а разом з ними статус порушника міжнародних зобов’язань із пошкодженою діловою репутацією через розірвані контракти – не викликають значних занепокоєнь у уряду. Якщо під час переговорів щодо нової торговельної угоди з ЄС посадовцям не вдасться забезпечити розумні умови взаємної торгівлі, суперечка щодо сої та ріпаку цілком може розглядатися як один із пускових механізмів, що призводять до такої невдачі”, – робить висновок автор.
