Для ефективної протидії навалі реактивних “Шахедів” та інших засобів повітряного терору потрібно терміново створити єдину цифрову платформу виявлення, ідентифікації цілей та розподілу засобів ураження. Така платформа може бути створена на базі ПДТР “Ай-Петрі”, які вже кілька років ефективно працюють на кількох напрямках фронту.
Про це йдеться у статті “Людина більше не здатна керувати повітряним боєм. Чому розробники унікального комплексу ПДТР “Ай-Петрі” відмовляються від “заліза” на користь ШІ” на спеціалізованому сайті “Мілітарний”.
Серед проблем, які наразі треба вирішувати захисникам повітряного простору України – брак засобів ураження і підготовлених екіпажів, велика кількість різнопланових засобів РЕБ, які часто заважають своїм, а також відсутність стратегічного бачення держапарату, як боротися з цими викликами.
Державний апарат не поспішає змінювати звичну систему держзамовлень і ручного лобі певних засобів. Так гроші перемагають ефективність, йдеться у статті.
Як пояснюють військові, під час масованої атаки командний пункт повинен у реальному часі вирішувати задачу розподілу ресурсу: сотні цілей, сотні засобів, кожен із яких має обмежену зону дії й обмежений боєкомплект. Помилка розподілу коштує дорого – наприклад, коли по одній цілі одночасно працюють кілька перехоплювачів, у цей час інша ціль залишається без прикриття взагалі. Людина фізично не встигає приймати ці рішення за лічені секунди, незалежно від кваліфікації. У реальності всі можливі засоби працюють всліпу, часто заважаючи своїм же.
Софт “Ай-Петрі” вирішує саме задачу автоматизованого бойового управління. Система не замінює вогневі засоби, а керує їхньою мережею — розподіляє цілі між доступними засобами, призначає частотні коридори для роботи РЕБ так, щоб не “глушити” власний перехоплювач, і в реальному часі перерозподіляє ресурс залежно від того, яка ціль збита, а яка щойно з’явилася.
Ця система в експериментальному режимі вже працює в кількох містах — Києві, Одесі, Запоріжжі, і зараз її запускають у Дніпрі. Але масштаб покриття лишається обмеженим: у самому Києві під єдиним автоматизованим управлінням перебуває лише частина з наявних у місті засобів, решта продовжує діяти розрізнено.
Головна перевага «Ай-Петрі» в тому, що це програмно-апаратний комплекс, здатний об’єднувати розвідку, РЕБ, оптичні й інші канали спостереження, а також засоби фізичного ураження в єдиний автоматизований контур. Його ключовий продукт — керованість: можливість дистанційно координувати велику кількість розосереджених засобів, автоматично знаходити цілі, визначати пріоритети та розподіляти ресурс під час атаки.
Цей софт може керувати не лише «Ай-Петрі», а й іншими сумісними засобами. Ідея в тому, щоб зібрати все, що є, в один кулак і правильно розподіляти ресурс під час атаки. За наявності сумісних протоколів до нього можуть підключатися засоби інших виробників. Саме тому “Ай-Петрі” варто сприймати як основу ширшої екосистеми протидії БпЛА.
В українській дискусії про протидію дронам часто говорять про майбутню «систему систем» — цифрову платформу, яка збере в одному контурі сенсори, РЕБ і засоби ураження. Для «Ай-Петрі» це не лише концепція. ЇЇ архітектура передбачає інтеграцію сторонніх комплексів.
Проблема — у масштабі. Кількість комплексів «Ай-Петрі», що реально можуть формувати щільну керовану мережу навколо критичних об’єктів і великих міст, поки не відповідає масштабу атак. Водночас значна частина інших наявних засобів РЕБ залишається поза єдиним управлінням.
Для масштабування потрібно збільшувати кількість самих комплексів “Ай-Петрі” там, де вони мають створити щільну керовану мережу. Друге — підключати до софта “Ай-Петрі” сумісні засоби інших виробників. Для цього держава має запровадити обов’язкові протоколи обміну, інакше кожна нова модель збільшує парк, але не збільшує керованість.
Третє — оцінювати закупівлі за тим, скільки цілей система здатна одночасно виявити, правильно розподілити й знешкодити; скільки людей для цього потрібно; якою є вартість одного результативного перехоплення; чи не заважають власні засоби один одному.
Четверте — розвивати автоматичне розпізнавання та інтеграцію з hard-kill засобами. Реактивні ударні дрони скорочують час реакції настільки, що ручне наведення стає недостатнім. Від виявлення до пуску перехоплювача або іншого засобу мають минати секунди, а не хвилини.
Ракети за сотні тисяч доларів не можуть збивати дрони за сорок-вісімдесят тисяч доларів, які виробляються десятками тисяч, бо це виснажує економіку. Це питання має вирішувати держава — починаючи від фінансування розробок і закінчуючи логістикою постачання достатньої кількості комплектуючих. Але ключове — стратегічне рішення зробити ставку на планування, уніфікацію вимог і прогнозування ризиків замість освоєння бюджетів і клонування номенклатур.
Як відомо, починаючи з осені 2023 року, Петро Порошенко інвестував понад 200 мільйонів гривень у виробництво систем протидії засобам технічної розвідки “Ай-Петрі”, які успішно пройшли випробування та використовуються у Збройних Силах, прикриваючи тисячу кілометрів лінії боєзіткнення. Держава довгий час не виділяла фінансування на цю програму. Торік Порошенко повідомив про контракт з Міністерством оборони.
Нагадаємо, Порошенко розповів про перебіг виставки MSPO 2026, де вперше показали комплекс ПДТР “Ай-Петрі”.
Як повідомлялося, Петро Порошенко передав Збройним силам України ще 15 модернізованих комплексів протидії технічним розвідкам “Ай-Петрі”. Частину комплексів планують використовувати для захисту критично важливих обʼєктів у містах.
