Наміри Міністерства агрополітики та продовольства запровадити обмеження або повну заборону на експорт сировини ріпаку та сої, а також відкриття ринків для ГМО-продукції з-за кордону – можуть призвести до деградації всього аграрного ринку. Про це йдеться в матеріалі видання Українські Новини. Видання відзначає, що через неочікувані регулювання посівні площі під цими культурами будуть зменшуватися, що буде впливати на загальну рентабельність земельних наділів, а отже – на доходи виробників, податкові надходження, рівень і якість зайнятості в агросекторі.
Нещодавно Мінагропрод, а також деякі профільні асоціації виробників, експортерів та переробників зернових культур вийшли з ініціативою щодо можливого запровадження додаткових мит або навіть заборони експорту ріпаку і сої з України уже в найближчі тижні. Видання нагадує, що виробники різко відреагували на ідеї про обмеження. По-перше, йдеться про явний перерозподіл доходів на користь переробників, що завдає удару по виробникам, які тримають на собі значну частину експортної виручки (до третини всього аграрного експорту як в грошах так і в обсягах). По-друге, великим є ризик втрати частини зовнішніх ринків збуту.
За словами авторів, ще один наслідок ймовірного запровадження квотувань, заборон, додаткових мит та інших обмежень з боку держави – це зниження вартості землі сільськогосподарського призначення, а з ним – і зменшення капіталоємності всього агросектора. “Логіка цих наслідків наступна. Під олією і ріпаком в останні кілька років стабільно зайнято близько 14-15% посівних площ, проте через погодні умови та інші фактори ці площі поступово скорочуються”, – йдеться в статті.
“Якщо буде запроваджено мита та інші обмеження, що призведуть до зниження цін на ці культури на внутрішньому ринку (через штучно створену відсутність конкуренції), впаде рентабельність посівів, а відтак – і капіталізація самих земель. Це, в свою чергу, призведе не тільки до подальшого зменшення посівних площ під ріпаком і соєю, а й до загального падіння цін на землю. За найбільш оптимістичним сценарієм, незасіяні цими культурами площі мали б бути переорієнтовані під інші, більш привабливі в таких економічних умовах зернові чи олійні з більшим рівнем маржинальності”, – сказано в матеріалі.
Проте в реальних ринкових умовах країни, що воює, очевидно, що частина площ, передбачених під сою та ріпак за умов коректної, продуманої на кілька років наперед сівозміни, залишаться взагалі незасіяними: хтось не встигне зорієнтуватися, не знайде додаткових ресурсів, або взагалі відмовиться займатися сільським господарством як таким, додають автори.
За таких умов, на фоні зниження врожайності на понад 10% та обсягів експорту на 22% з подальшою негативною динамікою – наділи взагалі перестають бути інвестиційно привабливим активом, що може призвести до численних банкрутств фермерських господарств, суттєве падіння орендної плати або й зовсім припинення виплат власникам паїв, банкрутств по кредитам, зниження загального рівня взаємної довіри по галузі.
“Таким чином, наслідки кризи матимуть вплив не лише на сільськогосподарські підприємства, але й на всю аграрну екосистему, включно із жителями сіл та їхніми сімʼями, які становлять до 30% всього населення країни, і значна частина яких напряму залежні від оренди паїв та роботи на них. Тут також ідеться про скорочення бюджетів громад, погіршення добробуту селян, зниження податкових надходжень у місцеві бюджети. Менше грошей у селі – менше можливостей для розвитку інфраструктури, освіти, медицини на місцях.Відтік робочої сили з села може прискоритися”, – пишуть автори.
Виглядає так, що замість створення передумов для реального переходу до переробної економіки – як це передбачено у відповідній урядовій стратегії до 2030 року – “прості рішення” і “швидкі рецепти успіху” можуть призвести до неабиякої кризи і хаосу. На їх фоні про інвестиційну привабливість України можна буде забути на десятиліття вперед. “Повернення держави до безцеремонного втручання в збалансований, інтегрований в світову економіку ринок – відлякує. Подібні кроки держави прямо суперечать заявам про створення сприятливих умов для залучення ресурсів в країну”, – резюмує видання.
Втрата експортної виручки і зменшення доходів фермерів означатиме масове погіршення фінансових показників агрокомпаній. Це може призвести до проблем із обслуговуванням банківських кредитів, зростання заборгованості в галузі.
На думку авторів, всі ці наслідки також означають розбалансування щойно запущеного в Україні ринку землі. “Якщо прибутковість агровиробництва падає і ціни землі обвалюються, потенційні інвестори (як внутрішні, так і зовнішні) втратять інтерес не лише до переробного виробництва, а й до купівлі або довгострокових інвестицій у землю. Це гальмує розвиток ринку землі та зменшує притік капіталу в агросектор. Та нівелює саму ідею перетворити землю на товар, що міг би стати поштовхом для розвитку виробництва в агросекторі за рахунок пожвавлення кредитування”, – сказано в статті.
