У зовнішній політиці символічні рішення нерідко мають цілком матеріальну ціну. Намір Ізраїлю визнати “геноцид” вірмен мав стати демонстративною відповіддю Туреччині, але поставив під загрозу співпрацю з Азербайджаном – важливим стратегічним партнером. Після урядового схвалення ініціатива зіткнулася з опором Баку, представників єврейської громади та ізраїльських експертів. Політичний сигнал Анкарі міг обернутися реальним погіршенням відносин з Азербайджаном.
Про це йдеться в колонці Світлани Кушнір на Censor.net.
Рішення Ізраїлю розпочати процес визнання “геноциду” вірмен є політичним кроком, спрямованим проти Туреччини. Таким чином Ізраїль мав намір чинити тиск на президента Ердогана у відповідь на його жорстку антиизраїльську риторику та звинувачення у “геноциді” у зв’язку з війною в Газі.
Однак ця ініціатива безпосередньо суперечила інтересам Азербайджану — найближчого союзника Туреччини та стратегічного партнера Ізраїлю. 29 червня Міністерство закордонних справ Азербайджану жорстко засудило ізраїльську ініціативу та назвало політизацію подій 1915 року неприпустимою: “Подібні кроки слугують не примиренню, а подальшому поглибленню суперечностей і перешкоджають зусиллям щодо досягнення сталого миру в регіоні. Ми закликаємо уряд Ізраїлю переглянути ухвалене рішення”.
Окрім офіційного Баку, проти резолюції відкрито виступили представники єврейської громади Азербайджану, а також низка політиків і експертів в Ізраїлі. 30 червня головний рабин сефардської громади Баку Замір Ісаєв звернувся до депутатів ізраїльських партій ШАС і “Ягадут га-Тора”. Він закликав їх враховувати можливі наслідки визнання “геноциду” вірмен для відносин з Азербайджаном та єврейської громади країни: “Азербайджан — один із найближчих і найвідданіших друзів Ізраїлю та є прикладом мусульманської країни, яка протягом багатьох років обирає шлях дружби й поваги до єврейського народу”. До нього приєдналися багато інших лідерів єврейських громад і громадські діячі.
У результаті, за неофіційною інформацією, Ізраїль призупинив процес визнання “геноциду” вірмен, взявши до уваги жорстку позицію Баку та можливі наслідки для двосторонніх відносин.
Зрештою прагматизм, вочевидь, узяв гору над політичною демонстрацією. Ізраїль призупинив ініціативу, яка могла принести йому більше втрат, ніж переваг. Для Азербайджану це стало підтвердженням ефективності його зовнішньополітичної моделі: стійкі партнерства та чітко окреслені червоні лінії дають Баку змогу домагатися врахування своїх інтересів навіть у рішеннях інших держав.
