Влітку 1943-го року німецькі окупанти оголосили Україну “зоною антипартизанських операцій”. До боротьби з українськими повстанцями було залучено Еріха фон дем Баха-Зелевскі – командувача німецьких протипартизанських формувань на Східному фронті.
На початку червня 1943 р. відділи УПА прогнали німецьку адміністрацію і встановили своє правління в кількох регіонах Волині — Турійську, Мацієві, Голобах, Селищі, Шацьку. Населення цих районів надавало їм усебічну допомогу як дійсним господарям рідної землі.
Українські патріоти нападали на залізниці, порушували план руху поїздів, якими окупанти намагалися своєчасно доставляти військову техніку і військову силу для підкріплення своїх сил на тій чи іншій ділянці фронту, де зазнавали невдачі.
Так, у ніч з 23 на 24 червня 1943 р. було перервано залізничну лінію між станціями Немовичі та Малинськ по шляху Рівне–Сарни. В передніх вагонах їхало 150 гестапівців карного загону. Вони верталися з погрому польських та волинських сіл, а в останніх вагонах були гармати, танки, амуніція та всякі припаси.
Заспані гестапівці ще не встигли відчинити двері своїх вагонів, щоб довідатися про причину зупинки поїзда, як у двох передніх вагонах пролунали постріли. Сотенний командир Ярема зі своїм другом Дорошем стріляв по карателях. Гестапівці пробували тікати через вікна, але влучні постріли не давали ворогам вирватися з пастки. Вранці повстанці зі зброєю та амуніцією повернулися в ліс.
У травні і червні 1943 р. відділи УПА в постійних боях з гітлерівцями контролюють усе Полісся і Волинь, обмежують володіння окупантів лише територіями головних шосейних шляхів і залізничних ліній.
На початку серпня 1943 р. відділ УПА напав на непрошених гостей, які грабували населення Гнідави (Луцький район). У запеклому бою, що почався, повстанці знищили грабіжників, а пограбоване майно повернули населенню.
В ніч із 19 на 20 серпня відбувся напад повстанців на м. Камінь-Каширський. Після жорстокого бою повстанці перемогли і здобули цінні трофеї: понад 20 тис. набоїв, 5 кулеметів, 4 машини, понад сотню пістолетів, 16 друкованих машинок, 4 радіоприймачі, 11 коней з сідлами, 7 мотоциклів, 1 легкову машину, 15 полонених і багато продуктів. Ворог втратив 100 убитих.
Вдень 8-го вересня 1943-го року повстанська чота особливого призначення під керівництвом Андрія Марценюка (“Берези”) увійшла до Нового Загорова. Повстанці розташувалися біля Загорівського монастиря, який на випадок зустрічі з німцями мав стати надійною точкою оборони.
Довго на “гостей” чекати не довелося. Проти чотирьох із 44 повстанців було кинуто роту німецької жандармерії, роту донських козаків і роту поліції із фольксдойчів — загалом близько 400 осіб. Необережно наблизившись до повстанських позицій, вони потрапили під шквальний кулеметний вогонь, втративши близько 40 бійців
Німці спробували підпалити смолоскипами монастир і штурмувати його. Однак, все це виявилося безрезультатним — окрім нових втрат, окупанти не домоглися нічого.
Зі спогадів учасників того бою: “Загупали міномети, заторохкотіли кулемети, автомати… Одна за одною вибухали гранати, все злилося в один жахливий гул. Бій кипів, німці лізли як сарана, а разом з ними власівці та “фольксдойчі”. Бій тривав цілу ніч. До повстанців долинали крики німецьких радістів, які викликали на допомогу. Коли стало розвиднятися, бійці побачили, що до німців прибули нові машини з солдатами. Береза обміркував ситуацію і дав наказ відступити з шанців до монастиря.”
Тоді німці вирішили запросити підкріплення. Повстанці ж, розуміючи трагічну складність свого положення, вирішили закріпитися в монастирі і тримати оборону в святих стінах.
Вранці 9-го вересня до Нового Загорова були перекинуті додаткові сили жандармерії. Підмога до німців прибула з трьох боків: з Володимира-Волинського, Горохова і Луцька. Перешикувавшись, вони негайно пішли в атаку, тож відступати було непросто. Але монастир був сполучений із шанцями ровом, завбачливо викопаним раніше, ним повстанці і скористалися.
Тепер проти повстанців виступало понад 700 бійців, які мали на озброєнні міномети й артилерію. Обстріл монастиря тривав цілий день, а увечері до німців прибуло підкріплення – десять легких танків. Також 3 німецькі літаки розпочали бомбардування монастиря. Повстанці витримали авіаудари, сховавшись у глибоких підвалах храму, і відбили нічний штурм.
10-те вересня стало справжнім випробуванням повстанського духу. Протягом усього дня німецькі сили штурмували монастир. Але кулеметник Коцюба, який сидів на дзвіниці, безперебійним кулеметним вогнем відкидав навалу противників.
З 44 повстанців живими залишилося всього 18. З ночі 10-го до середини дня 11-го вересня німецькі окупанти обстрілювали монастир з артилерії, танків і мінометів, а надвечір знову пішли на штурм. Повстанці втратили ще трьох побратимів, зокрема і свого командира Березу, але позицій не здали.
Вночі 12-го вересня вони вирішили прорватися з оточення. Сховавши у підвалах храму поранених товаришів, повстанці розділилися на дві групи по шість чоловік і, вдаривши по німецьких окупантах одразу у двох напрямах, вирвалися зі смертельного кільця.
О 5-й годині ранку, користуючись густим туманом, упівці кинули на позиції ворога гранати і у спричиненому безладді пішли на прорив. Кулеметнику Коцюбі, який лежав поранений на дзвіниці, пощастило також врятуватися, вже після того, як затих бій. Зранку 12 вересня 1943 року німці увійшли до монастиря. Почувши стогін, вони виявили одного зі схованих поранених і повісили його того ж дня.
Трупи 29 захисників монастиря зібрали й поховали місцеві селяни. Вони ж увечері 12 вересня, після відходу німців, знайшли у підвалах і врятували ще двох поранених. Повстанці втратили 29 осіб у бою: одного було вбито в полоні, дванадцятеро вирвалися, а двох врятували місцеві жителі. Німецькі втрати оцінюються в 90–100 убитих і 150–200 поранених. За іншими джерелами, німецькі втрати оцінюються в 540 убитих і понад 700 поранених.
Монастир був зруйнований, але частково уцілів до наших днів. Про боротьбу чоти Берези видано повість-хроніку Петра Боярчука “Бій під стінами храму” та поема поета-шестидесятника Миколи Холодного “Пам’яті 29”.
В Загорові на горі (повстанська пісня)
Слова: невідомий Музика: невідомий
- В Загорові на горі,
у старім монастирі,
у неділю, рано-вранці,
там молилися повстанці. - “Благослови, Божа Мати,
на ворогів міцно стати,
боронити Україну
по лицарськи – до загину.” - “Борітеся, мої діти,
бідну землю бороніте,
за прикладом мого Сина
встане з мертвих Україна.” - В понеділок, на світанку,
в Загорові блищать танки,
гудуть авта й літаки –
облягають німаки. - “Друзі, алярм, гей вставайте,
монастиря не давайте,
бороніте Україну.”
“Здобудемо або згинем!..”
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думок, викладених в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автором публікації.
