На президентських виборах у Польщі, всупереч попереднім прогнозам екзит-полів, переміг Кароль Навроцький, очільник Інституту національної пам’яті. За нього віддали голоси 51,89% виборців, тоді як його опонент, мер Варшави Рафал Тшасковський, здобув 49,11% підтримки. Ця несподівана перемога кандидата, якого вже охрестили “польським Трампом” через його гучні заяви та неоднозначну репутацію, відкриває нову сторінку в польській політиці та відносинах з Україною, повідомляє Zrada.Live.
Несподіваний тріумф та “зцілення Польщі”
Ніч після виборів виявилася драматичною. Якщо вечірні екзит-поли давали мінімальну перевагу проєвропейському Рафалу Тшасковському, то підрахунок 100% голосів Державною виборчою комісією Польщі (PKW) кардинально змінив картину. Кароль Навроцький, який ще кілька годин тому вважався аутсайдером, перетворився на тріумфатора.
“Ми зцілимо Польщу”, – пафосно заявив новообраний президент, підкреслюючи популістський характер своїх обіцянок, що викликає паралелі з американською політикою останніх років. Полякам тепер доведеться на власному досвіді перевірити ефективність ставки на кандидата, який не шкодував амбітних заяв.
Кароль Навроцький: Шлях до перемоги, ультраправа підтримка, скандали та закордонні “друзі”
Цьогорічна виборча кампанія в Польщі позначилася значним впливом ультраправих сил. Зокрема, “бронзовий призер” першого туру, відвертий українофоб Славомір Менцен з “Конфедерації”, змусив обох фіналістів грати за його правилами. Він запросив кандидатів на інтерв’ю, де запропонував підписати декларацію з восьми пунктів. Кароль Навроцький підписав документ, що містив обіцянку не пускати Україну в НАТО та заборону участі польських військових у миротворчих місіях на території України. Хоча Менцен зрештою не підтримав жодного з кандидатів публічно, Навроцький заручився підтримкою іншого ультраправого політика Гжегожа Брауна.
Його також підтримали ключові фігури консервативного табору: лідер “Права і Справедливості” Ярослав Качинський та чинний (на момент виборів) президент Анджей Дуда. Не обійшлося і без міжнародної підтримки: прем’єр Угорщини Віктор Орбан палко привітав перемогу Навроцького, а зі США, де його називають союзником Дональда Трампа, прибувала міністерка внутрішньої безпеки Крісті Ноем, агітуючи за нього. Втім, ця підтримка не нівелює скандальної репутації Навроцького: йому закидали привласнення нерухомості, а видання Onet опублікувало розслідування про його можливу причетність до організації секс-послуг під час роботи охоронцем у готелі. Також під час дебатів Навроцький вжив снус, що викликало суспільний резонанс.
“Поганий варіант для України”: позиція щодо війни, НАТО та історичних питань
Для України перемога Кароля Навроцького, 42-річного історика та колишнього боксера, який очолював Інститут національної пам’яті з 2021 року, віщує непрості часи. Його позиція щодо України є, м’яко кажучи, недружньою. Він неодноразово заявляв, що не підтримає вступ України до ЄС без вирішення питання ексгумації жертв Волинської трагедії, яку він вважає фундаментальною справою. Під його керівництвом польський Інститут національної пам’яті так і не знайшов спільної мови з українськими колегами щодо вивчення злочинів поляків проти українців під час Другої світової війни.
Навроцький також виступає проти членства України в НАТО, вважаючи, що це може загострити відносини з Росією. Хоча він і визнає відповідальність РФ за війну в Україні, водночас звинувачує у її розв’язанні “наївність європейських політичних еліт” та Дональда Туска. При цьому Навроцький цинічно заявляє про готовність відправляти до України “польських бізнесменів” для повоєнного відновлення замість солдатів. Цікавим штрихом до його біографії є те, що він перебуває у розшуку МВС РФ за знищення пам’ятників радянським воїнам у Польщі.
Нова реальність для Польщі, Європи та України
Перемога Навроцького створює потенційно вибухонебезпечну ситуацію у внутрішній польській політиці, де президент від однієї політичної сили співіснуватиме з прем’єр-міністром Дональдом Туском, представником конкуруючої “Громадянської платформи”. Це може призвести або до постійної конфронтації та блокування ініціатив уряду, або до спроб розпуску Сейму та позачергових парламентських виборів.
На європейській арені, як зазначає Politico, Польща під керівництвом Навроцького, ймовірно, продовжить конфліктний курс з Брюсселем, подібний до того, що спостерігався за часів правління “Права і Справедливості” (2015-2023 рр.), коли Варшава сперечалася з ЄС через питання верховенства права, свободи слова та прав ЛГБТ.
Для України це означає формування нової, складної реальності на західних кордонах. Заочна полеміка між Навроцьким та Володимиром Зеленським вже розпочалася, зокрема щодо питання членства України в НАТО. Українському керівництву доведеться вибудовувати відносини з новим польським лідером, чия риторика та політичні кроки можуть суттєво ускладнити двосторонній діалог та підтримку з боку одного з донедавна найбільших союзників.
Нагадаємо, раніше стало відомо чого досягли Україна та Росія у Стамбулі: підсумки зустрічі.